Ідея об’єднати родини загиблих захисників Костопільської громади для неформального спілкування прийшла до Лесі Павловської через кілька місяців після загибелі її чоловіка, розвідника Олександра Павловського. Пані Леся почала спілкуватися з Лілією Геновою, також вдовою військовослужбовця. Для обидвох загибель чоловіків стала сильним потрясінням, коли здається, що ніхто тебе не розуміє. Вони знайшли спільну мову, і стало трішки легше. Згодом познайомилися з іншими дружинами та мамами загиблих воїнів.
«Рідних я знаходила на цвинтарі. Сиджу біля могили чоловіка, бачу, іде хтось у наш бік. Почекаю трохи та й підходжу, розпитую. Приходять мами та дружини, інші родичі. Починаю розмову, обмінюємося номерами телефонів. Так створили спільноту у мобільному за стосунку, почали обмінюватися думками. З часом додавали інших учасниць», – розповіла Леся Павловська.
Потім жінка познайомилася з керівником відділу ТЦК в Костополі, попросила контакти родин зниклих безвісти. Ця категорія була найбільш обділена інформацією про можливості, які надають державні та недержавні фонди: психологічна підтримка, допомога у навчанні для дітей, поїздки на відпочинок тощо. Щоб донести цю інформацію, Леся Павловська створила у застосунку окрему групу для родин зниклих безвісти та родин військовополонених.
«Ми займаємося тим, про що ніколи й не думали. Так перетворюємо свій біль у потрібну справу. Ми з чоловіком раніше мали власний бізнес, призупинили його, коли почалася війна і він пішов воювати. Зараз зовсім іншим займаюся разом з іншими жінками, які втратили чоловіків та синів. Цим полегшую своє життя», – каже пані Леся.
Щоб легше вирішувати питання родин загиблих, які вже неформально об’єдналися, їм порадили офіційно зареєструвати громадську організацію. Так у громаді з серпня 2023 року запрацювала громадська організація «Родин героїв Костопільщини «Ангели на щиті»». Очолила її Наталія Пруцкова. Невдовзі вона склала свої повноваження голови, керівником стала Леся Павловська.
«Наші завдання – це підтримка родин, взаємодопомога та вшанування пам’яті загиблих військових. Волонтерство для нас не є статутним питанням, та ми не стоїмо осторонь, коли можемо допомогти. Головне, аби члени нашої організації мали бажання долучитися і працювати разом», – розповіла Леся Павловська.
Деякий час жінки готували страви для поранених воїнів у Костопільській лікарні, щоб почастувати домашнім. Все робили власним коштом і добровільно. Дехто постійно долучається, інші ні. У спеку варили компоти і щодня возили в лікарню. Одяг, кому треба, шукали і приносили. Зазвичай така потреба є у нетутешніх військових, яких привезли з інших госпіталів, у чому були.
Громадська організація розшукала волонтерів для допомоги пораненому костопільському воїну-сироті, який перебував на лікуванні у Києві, аби там йому допомогли усім необхідним.
На фронт збирали усе для полегшення воєнного побуту наших бійців. Мама загиблого воїна Жанна Петрик виготовляє й відправляє на фронт енергетичні батончики та каші швидкого приготування.
До «Ангелів на щиті» доєдналися також кілька сімей з інших громад. Є люди, котрі хоч і не члени ГО, але теж постійно спілкуються й долучаються до зборів та іншої допомоги.
«У нас є сім’ї з Тихого, Мирного, Злазного, Деражного. Я запросила, вони погодилися. Ми всі знайомі між собою, консультуємося з усіх питань, обговорюємо ідеї, як надалі працюватимемо. Зустрічаємося в бібліотеці, в кав’ярні, спілкуємося у неформальній обстановці. Коли у нас є потреба зібратися, міськрада завжди надає приміщення», – поділилася керівниця громадської організації.
За кошти від міської ради ГО має намір висадити восени алею сакур в Костополі, вишити рушник пам’яті з іменами та прізвищами загиблих героїв нашої громади і поїхати разом на відпочинок.
«Ми перебуваємо у своєму осередку, нам комфортно, ніхто не ставить некоректних питань, які ми погано сприймаємо. Їздили разом відпочивати в Карпати, усім сподобалося. Плани будуємо, коли виникають ідеї. Радимося, як їх реалізувати – і у нас все виходить», – додала також пані Леся.
