Злочин, про який не можливо забути
В четверту суботу листопада в Україні щорічно вшановують пам’ять жертв Голодоморів. А їх на початку 20 століття Україна пережила три: Голодомор 1932–1933 років і масові штучні голоди 1921–1923 і 1946–1947 років.
Найбільш трагічним із них виявився голод 1932-1933 років, що організувала радянська влада з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
За оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, тоді від голоду померли 10,5 мільйона українців.
Найбільше постраждали колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих.
Рівненщина в той період перебувала у складі Другої Речі Посполитої й це, по суті, врятувало територію від жахів, які були у сусідніх областях.
В День пам’яті жертв Голодоморів українці відвідують поминальні богослужіння, ставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам’ятників загиблим. Також на всій території України приспускають державні прапори.
Традиційну акцію “Запали свічку” проводять щороку й у Рівному. Містяни виставляють у вікно свічку, на згадку про всіх, хто загинув. Вшанують жертв на подвір’ї Свято-Покровського собору де проводять мітинг-реквієм. До символічного хреста поклали пшеничні колоски та прочитали свідчення очевидців тогочасних подій.