Українці мають багату історію походження прізвищ
Прізвище — це не просто слово в паспорті. За його звучанням можна дізнатися, звідки походили ваші предки. Українці мають дуже різноманітні родові імена — частина з них прийшла з інших народів: латишів, литовців, поляків, німців, шведів, болгар.
Справжні українські прізвища зазвичай закінчуються на:
- -енко (Грищенко)
- -ко (Гришко)
- -ук / -юк (Ковальчук, Василюк)
Часто вони походять від професій (Коваль, Гончар) або прикмет (Білоус, Парубок).
Латиське походження мають прізвища на -с / -іс (у чоловіків) і -а / -е (у жінок):
- Вербицькіс — Вербицька
- Шурінс — Шуріна
Литовські прізвища:
- Чоловічі: -оніс, -унас, -утіс, -айтІс, -енас (наприклад, Пятренас)
- Жіночі: -єн, -ювен, -увен (заміжні), або -ут, -ют, -айт + -е (незаміжні) — наприклад, Орбакайте.
Польські прізвища легко впізнати за суфіксами -ськ, -цк, закінченнями -ий, -ая:
- Вільницький, Сушицька, Ковальська, Возняк
Німецькі прізвища походять або від імен (Вернер, Петерс), або від рис чи професій:
- Краузе (кучерявий), Кляйн (маленький)
- Мюллер (мірошник), Леманн (землевласник)
Шведські прізвища мають закінчення -ссон, -берг, -стром, -стед:
- В Україні зустрічаються прізвища Андерссон, Олссон, Бостром
Норвезькі прізвища:
- Ларсен, Хансен (суфікс -ен), Мортен (без закінчення)
Болгарське походження мають прізвища типу Костянтинов, Георгієв — це не російські форми, а саме болгарські, характерні суфіксами -ів, -єв.
Тож якщо вам колись здавалося, що ваше прізвище якесь «неукраїнське» — можливо, це просто слід багатої родинної історії, яка почалась у Латвії, Польщі чи навіть Швеції.