Колишні військовополонені стикаються з низкою проблем після свого повернення
39-річний молодший сержант Тарас Коваль, який родом із Кременчука, провів у російському полоні 20 місяців. Туди чоловік потрапив у жовтні 2022, коли окупанти підбили українські танки на Херсонщині.
У інтерв’ю для видання today.ua він розповів більше про проблеми, з якими стикнувся після повернення з полону.
Компенсації за перебування у полоні
За словами танкіста, держава недосконало розв’язує документальні проблеми колишніх військовополонених. Зокрема, є проблеми зі списками полонених.
«На мою домашню адресу у Кременчуці принесли лист, в якому була повістка. За законом, людей, які пройшли російський полон, можуть мобілізувати лише за нашою згодою. Найцікавіше, що лист надійшов із Міноборони. Як це розуміти?»
До того ж, хоча родина Коваля отримувала зарплату під час полону, розрахункові після звільнення він так і не отримав. Йому належні додаткові виплати за лікування, однак їхнього отримання потрібно добиватись самостійно.
«Мені заплатили близько 360 тисяч, але це не повна сума. Решту треба вибивати, як то кажуть. Думаю, з допомогою адвокатів все вирішиться.»
Проблеми – у деталях, які держава не пояснює.
«У мене було чотири місяці безперервного лікування. Але я не знав, що треба відправляти виписки з госпіталів і писати рапорт. Мені цього ніхто не підказав.»
Медогляд
Тарас розповів і за недоліки медичної системи. З його слів, у шпиталях навмисне пишуть, що військовополонені повністю здорові, щоб були законні підстави мобілізувати їх знову.
«У полтавському шпиталі мені написали, що після 20 місяців полону я здоровий як бик. Медсестра повідомила, що в них є усне розпорядження вважати всіх хлопців здоровими.
Один хлопець розповів, що у Київському центральному шпиталі йому заявили, що він на туберкульоз захворів ще до полону. Він 30 місяців прожив у сирій камері… Весь переламаний, худий, йому зуби напилком сточували. Але, виявляється, тортури не вплинули на здоров’я.»
Психологічні проблеми
Полон змінює все, але особливий вплив він має на психічне здоров’я. За словами військовослужбовця, після повернення з неволі загострюється почуття несправедливості й загальна роздратованість. Він також додав, що військовополонені часто залишаються наодинці з травмами та стикаються з алкоголізмом.
«Якось мені зателефонували, поради питали. Після полону пацан закрився у своїй київській квартирі, п’є, та окрім сестри нікого не впускає. Є й такі, кого накриває аж до того, що хочуть із життям закінчити. У багатьох дружини пішли, поки вони були в полоні, тепер з дітьми бачитися не дають. От люди і йдуть в запої.» – розповів Тарас.
Згідно з даними Координаційного штабу, з початку повномасштабного вторгнення вдалось звільнити майже 6 тисяч осіб. Та досі питання їхньої реабілітації, медичного огляду й документального оформлення залишаються системними – і вимагають термінового вирішення.
Повне інтерв’ю читайте тут