Допис у вигляді листа, надиктованого кимось із його побратимів чи підписників. Але мова передає – автентичність:
Привіт. Я зараз тобі надиктую одну історію, яка трапилася на моїй вогневій буквально от щойно.
Прийшов до нас начальник артилерії – ну, подивитися, як у нас тут усе. А в нас – взагалі все в огнях!
У нас бліндаж викопаний – в нас усе зашите, стеля перекрита.
Коротше, все шикарно: капонір викопаний, затягнутий сіткою.
Антидроновий купол – москітна сітка зверху, усе замасковано гілками та всім іншим.
Погрібок під боєкомплект викопаний і накритий.
Просто плівкою накритий, щоб не мочило.
Усе, загалом, класно. І от він походив, подивився, поговорив, і каже:
«Треба ще колоди зверху покласти, а то дощ піде — погрібок заллє».
Ну, логічно, ясно.
Кажу йому: «Та ми тільки вчора ввечері приїхали, а ви вже зранку тут».
І от, після того, як він поїхав, через 15 хвилин починається цирк:
«А хто старший? А хто на позиції? А чого у вас усе хріново?
А чого у вас колеса від гармати не прикриті мішками з піском, щоб осколками не посікло?»
А ми не знаємо, де взяти ті мішки. Тут немає магазину мішків.
І пісок тут теж ніхто не продає — його треба привозити.
Тобто, швидко це не виправиш.
А я кажу:
«Хлопці, давайте подивимося – 2 банки Екофлоу куплені за наші гроші.
Шнури, вся електрика — за наші гроші.
Старлінк куплений за наші гроші й оплачується з наших грошей.
У нас два Старлінки: один на позиції, другий – у хаті.
Генератор куплений за наші гроші.
Плівка, якою все накриваємо — за наші. Скоби, бл*ть, якими ми колоди скріплюємо на бліндажі — теж за наші.
Їжу ми собі самі купуємо на бойові, і ви нам навіть тієї сотки не платите, п*си».
Розумієш? Усе зроблено за наш кошт.
І замість того, щоб прийти, подивитись і похвалити, що в нас побут налагоджений, зв’язок працює, електрика є, гармата захищена і замаскована — він усе одно, с*ка, знайшов до*обку.
І ще й не нам щось сказав.
Пішов і давай комбата дрючити, що в нас усе погано.
Та хто після цього в цій ї*аній армії буде далі служити?
Я не дивуюсь, чому в нас стільки демотивованих.
Бо ви, замість того щоб…
Я вже мовчу про нагороди. Просто прийди і скажи:
«Блін, пацани, красунчики». Потисни руку й тихо піди, щоб тебе ще не пристрелили.
Ні, бл*ть. Прийшов, покивав гривою, пішов – і всіх натягнув.
Розумієш, яка с*ка?
І ще й нічого прямо не сказав, а пішов за спиною — комбатам виносити мозок.
Хто буде в цій армії воювати?
Ви ж тільки БК даєте, іноді якусь зимову форму.
А побуту — взагалі ніякого.
От і все.
Висказався. Полегшало.
Вибач, що на тобі це виговорив.