Присутні почули історію виникнення пам’ятного дня та мали змогу поринути у реальну історію від ТИМАНЧУК Олени Яківни про подвиг її мами, яка ховала в себе хлопчиків євреїв, ризикуючи і своїм життям, і життям своїх дітей.
За законами нацистської Німеччини, за врятування життя єврея в роки Шоа вбивали рятівника з усією сім’єю. На початку окупації, коли ніхто не міг уявити, яким жахом для євреїв обернеться правління німців, родина Тиманчуків пройшла реєстрацію, як і всі євреї міста. Мама Олени дуже ризикувала, але покинути дітей не могла.
Життя продовжує лякати своїми жахіттями, бо Тимчук Олена знову стикнулася із війною та геноцидом, але українців, від якої змушена була втікати із Маріуполя.
« Дорога до Запоріжжя була важкою, долали пагорби, обминали вирви від бомб. Як побачили наших хлопців-бійців, безмежно зраділи. Нас, виснажених, голодних, брудних, прийняли, погодували. До автобуса волонтери підвезли інвалідний візок. Прихистила нас завідуюча дитсадка. Там помилися і на дитячих ліжках заснули, бо їхали 5 діб. Ми були такі раді, що могли досхочу наїстися. Із Запоріжжя поїхали до Рівного і в Костопіль. Знайомий надав для нас житло. І ось ми опинилися в належних умовах. Костопільчани – привітні, добрі люди»-, згадує Олена.
Для України Друга світова війна мала катастрофічні наслідки – одна лише трагедія у Бабиному яру забрала близько 33 тисячі життів. Загалом же, прямі втрати населення історики оцінюють у понад 8 мільйонів…
Комунальний заклад «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради
