Стосується багатьох професій і занять
Фото ілюстративне
Професор, доктор педагогічних наук, ексочільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у одній із груп у Facebook поділився спостереженнями напередодні Дня вчителя. Помітив у мережі чимало світлин із радісними та усміхненими обличчями освітян, яких мери, голови адміністрацій чи інші чиновники, включаючи профспілкових, із нагоди Дня працівників освіти нагороджують грамотами і подяками.
Сподіваюся, що щасливих тримачів грамот і подяк не примушували роздруковувати їх на власних чи шкільних принтерах, – зауважив Лікарчук. – Адже і таке, за його словами, було.
Тож дивлюся на цей папірчано-копійковий мотлох, і згадую знайомого вчителя-пенсіонера, колись добре відомого у професійних колах, а потім забутого і нещасного із мізерною пенсією, якої ледве вистачало на примітивне животіння.
Памʼятаю, як він у моїй присутності, за чашкою бідного чаю у майже порожній квартирі сидів перед кіпою цих грамот і подяк, шматував кожну із них на дрібненькі фантики і плакав, розповідаючи, за що і коли їх отримав. Це було так страшно і сумно, що я ледве стримався від сліз…
Він пішов у той світ за кілька тижнів потому. Сусіди, які відкрили двері через те, що його давно не було видно у дворі, побачили під столом кучу фантиків із грамот і дипломів… А із вікон квартири було видно школу та селищну раду. Очільники яких йому колись вручали ті грамоти і дипломи…
Ігор Лікарчук
Розповідаючи історію знайомого вчителя, Ігор Лікарчук продовжив:
Як же дешево у нас цінують учительську працю? Грамота, диплом, мізерна грошова подачка, якась медалька чи іще щось. Або, як нещодавно в одній із областей урочисто проголосили, що вчитель із області, який стане переможцем Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», отримає премію – аж 12 тисяч гривень. І вчителі в коментарях до цього повідомлення, ДЯКУЮТЬ.
На думку Лікарчука, у світі вчителів нагороджують так, щоб вони жили достойніше. У нас — щоб вони продовжували вірити в цінність фантиків.
Це чистий радянський винахід: замінити зарплату блискучим папірцем і назвати це «повагою».
Ех, колеги! Ви стверджуєте, що вас не люблять, не поважають і зневажають в суспільстві. Воно то так, але дивлячись на все це, я думаю над іншим: а чи любите і чи поважаєте себе ви? – завершив свої роздуми Лікарчук.
Його допис зібрав чимало коментарів педагогів. Ось деякі з них:
Лідія Романчук
Почула від одного молодого талановитого вчителя, який пропрацював один рік в школі після закінчення Університету Шевченка: «Мені дуже подобається бути вчителем, але учні мене не поважатимуть, якщо я далі працюватиму за такі копійки». Звісно, він не працював лише в школі, крім наукової діяльності як аспірант, мав ще додаткову роботу з більш достойною зарплатою, тепер теж має дві. Але… скільки учні втратили! А це ще й вчитель фізики!
Ihor Y. Tkach
Стосується багатьох професій і занять
Sergiy Kovalchuk
Колись, коли я ще працював у школі, мені говорили : «грамоту видають раз на 3 роки по списку», а замість обіцяної премії у розмірі посадового окладу – лише 30%. Коли мій звіт з творчої роботи зайняв 3-е місце в районі-лише грамота.
Я перестав вірити в казки.
Уляна Стащишин
Щоб уникнути такого «нагородження» у свій ювілейний 50-й рік народження організувала похід з учнями в Карпати.