Запитання до Грицака та не тільки (АК)

Віктор Винник нагадав, що сьогодні відзначають «Міжнародний день ООН». Ми можемо не поважати цю організацію, але вона існує, і її існування дозволяє нам повернутися до запитання, відповіді на яке не знає ніхто в Україні.

А саме:

Чим «Народ» відрізняється від «Нації»?

І

Чим «Націоналізм» відрізняється від «Патріотизму?

Це безперечно дивно, що в Україні ніхто не знає відповіді:

Ні Зеленський, ні Єрмак, ні прем’єр, ні Голова ВРУ, ні всі лідери фракцій, ні їхні колеги-парламентарі, ні – їхні радники та експерти – включно з усіма журналістами «Прямого», «Ісландії» та «Телемарафону».

 

Ніхто не здатен чітко й просто пояснити в нас  – різниці між цими визначальними поняттями. І це є тим паче дивним, що в цій війні, яку ми ведемо, ці поняття мають ключове і вирішальне значення:

 

Нація/Народ

Націоналізм/Патріотизм

Ярослав Грицак намагається врятувати цю ситуацію «тотальної неспроможності», прибігаючи до метафори трава/газон.

Мовляв, Народ це – «трава», а Нація це – «газон». При цьому Грицак зауважує:

«… У світі є близько двох тисяч народів – і тільки двісті націй. Шанси народу стати нацією досить невисокі: 1 до 10.

 

Це дуже низький шанс»

І це правда. Число Націй нам добре відомо, адже це – число тієї самої організації, чий День сьогодні відзначається – міжнародно:

ООН

 

«Організації об’єднаних Націй»

 

Так чому саме – Націй?

Відповідь – очевидна, але багатьом вона НЕ сподобається.

Бо в суті її лежить поняття Держави.

Держави, за яку ми сьогодні б’ємося, але яку ми одночасно все ще – не любимо.

Не любимо, бо всі 30 років до повномасштабного вторгнення (і навіть часто ще зараз) нам невтомно втовкмачували в голову, що

Держава – це бюрократ

 

Держава це – казнокрад і корупціонер

 

Держава – не може бути ефективним власником, а тому – все має бути передане «Новим ефективним власникам», які розпиляють заводи і фабрики на металобрухт, а на їх місцях побудують ЖК та Торгові Центри

Український Парадокс

Фактично ми живемо з вами в країні, де маса людей – в результаті наведеної вище аргументації та пропаганди – стоїть на виразно Анти-Державних позиціях.

При цьому, Війна, в якій ми намагаємося відбити навалу РФ, йде в першу чергу за збереження нас саме як Нації та Держави.

ТАК, ви почули правильно: між Нацією та Державою можна поставити фактичний знак рівності.

 

Саме тому ООН об’єднує Нації, тобто народи, які спромоглися вибороти собі Державність. Державність, якам і перетворює Народ на Націю.

 

Державність, із втратою якої, Країна – автоматично – втрачає членство в ООН і… перестає (формально) бути – Нацією.

 

Єдине, що їй залишається тоді, це бути знову Народом, який не зміг втримати – власної Державності і тепер, разом із тим втратив головний свій захист, без якого його вже навіть як Народ може спробувати – легко знищити Загарбник.

У Ярослава Грицака син служить в ЗСУ

Не дивно тому, що саме словом «Держава» починається «Декалог ОУН» у своїй Першій Присязі, і закінчується словом «Держава» у присязі №10

Бо Націоналізм є ні чим іншим, як – Любов’ю до власного Народу та бажанням, аби він (народ) політично виокремився і здобув для себе власну Державу.

 

Бо саме в ході такої боротьби Народ доводить сам собі та всьому світу, що він здатен бути Нацією.

Як ми всі стали Нацією насправді – у перші тижні повномасштабного вторгнення, коли – нікого тут не цікавило хто якою мовою розмовляє, хто за кого голосував, і хто до якої Церкви ходить.

Коли не було серед нас тут ні елліна, ні іудея. Коли всі ми були як один, і коли всі ми були за одно – за нашу з вами – Україну.

 

І коли здавалося, що разом із нами тут був тоді Бог.

 

І пригадайте – як усміхалася нам тоді Перемога.

Леґендарне фото — перших тижнів війни: розбита ворожа техніка в Бучі

Так от у «Міжнародний день ООН» нам варто нагадати собі, що в цій війні, яка ще дуже далеко до завершення, ми можемо вистояти тільки як Нація і Націоналісти.

Як Нація і Націоналісти, серед яких панує Любов – до всіх в Україні сущих. І, зокрема до всіх – російськомовних, у містах та областях на Сході України, які приймають на себе – головний удар цієї Війни.

Які тримаються і стоять так, як і не снилося багатьом «україномовним регіонам».

 

Бо головне в цій війні не Мова, а саме – Держава.

 

Вільна держава Вільних людей – цінність якої так гостро відчули мільйони українців, коли опинилися у дурних бюрократичних лабетах ЄС, де часто гине всяка логіка і де вже часто наче не лишається жодного Духу, та ніякої – Свободи.

 

Олександр Мацієвський – «Слава Україні», якого прозвучало на весь світ! До речі, він був російськомовний
Та й росіянин за походженням
Але Українець. Наш Герой

Сьогодні, коли Трамп відверто умиває руки, а Китай приєднується до прямої підтримки РФ, ми всі з вами маємо зрозуміти, що врятувати нас може тільки – чудо.

Чудо Любові та Гідності. Гідності, яка заперечує будь-яке гноблення інших – за тими чи іншими ознаками.

 

І Любові, яка є противною Гордині, бо не возноситься, а довготерпить та милосердствує; не заздрить та не  величається, але все зносить і тішиться правдою.

 

Любові, яка є тим самим Братолюбієм, до якого закликав Шевченко і яке – єдине здатне зробити так, аби Бог – знову був посеред нас.

Й аби нам знову усміхнулася тут Перемога

“Камертон Перемоги”

Джерело