Символи радянської епохи, що й досі формують міський пейзаж
В СРСР переважно будували 9-поверхові будинки через те, що їх висота відповідала висоті механізованих сходів пожежної машини – 28 метрів. У разі НП пожежники просто не змогли б витягнути сходи вище дев’ятого поверху.
Також за радянських часів багато будували 5-поверхових «хрущовок», але до початку 1970-х років з’явилася необхідність будівництва більш високих житлових будинків.
При цьому, згідно з нормативами безпеки, будинки понад 28 метрів повинні були оснащуватися пожежними сходами, пасажирським і вантажним ліфтами.
Ці вимоги збільшували вартість будівництва та окуповувалися тільки в будинках понад 12 поверхів.
Тому в СРСР вирішили будувати дешеві та безпечні дев’ятиповерхівки. Висотки з’явилися лише після того, як пожежні машини обладнали сходами довжиною 40 метрів.
Першими масово почали будувати блокові односекційні (з одним під’їздом) будинки, які назвали «вежами». У них були передбачені тільки одно- і двокімнатні квартири з санвузлами і сидячими ваннами.
Висота стель в таких будинках становила 2,5 метра. На кожному поверсі розміщувалося по вісім квартир.
У цих 9-поверхівках встановлювали пасажирський ліфт і сміттєпровід.
Пізніше на базі цієї серії розробили багатосекційні дев’ятиповерхівки та будинки висотою 12 поверхів, де були передбачені трикімнатні квартири, по одній на поверсі.
Згідно з нормативами і рекомендаціями лікарів середини XX століття, в СРСР прийняли норму будувати п’ятиповерхові будинки без ліфта.
Лікарі сказали, що для людини піднятися на п’ятий поверх пішки не буде великою проблемою, тобто здоровий організм витримає ці навантаження.
Відповідно, будь-яку будівлю вище п’яти поверхів, згідно з тим же прийнятим нормативом, необхідно було будувати разом з ліфтами. П’ятиповерхові будинки будували, бо це дешево, швидко: без сміттєпроводу, ліфта.
У 50-60 роки це питання було дуже актуальне, людей потрібно було терміново переселити. Тому у всіх містах-мільйонниках і стотисячниках ми можемо зустріти п’ятиповерхівки.