«Подякувати Сашо» (с)
Кажуть, що за СРСР легендарного Лобановського називали «Тренером, який із гравців «середнього класу» вміє зробити команду – Зірку».
Йшлося, на секундочку, про «Динамо Київ», де грали Заваров, Блохін, Дем’яненко, Бєланов, Рац, Яковенко, Євтушенко, Буряк… Ну, всі ті зірки та легенди нашого футболу.
Пізніше Лобановський здійснив камбек із командою Шевченка, Реброва, Лужного та того ж Шовковського.
На жаль, «учні Лобановського» не можуть повторити його досягнень.
Можливо тому, що не наважуються вийти з-під тіні Метра та запропонувати – вже у тренерській справі – щось своє, індивідуальне, авторське.
Так, приміром, нічого цікавого не показав на посаді Головного тренера «ДК» й «Сашо», як ото нарешті звільнили.
Своїми думками про цю відставку вирішив поділитися Микола Несенюк, який вже давно працює на піар-ниві столичного «Динамо»:
Несенюк Микола
Подякувати Шовковському
Чи можна вважати великою помилкою призначення Олександра Шовковського тренером київського «Динамо» враховуючи те, що він до цього нікого не тренував? Світовий досвід доводить, що часом таке рішення стає успішним.
Згадайте призначення Зінеддіна Зідана тренером мадридського «Реала». Зідан теж не був тренером у справжньому розумінні цього слова. Та й не треба це йому було в команді, набитій гравцями світового рівня.
Треба було інше – тримати цю зіркову компанію в руках аби ніхто не вимахувався. А як ти будеш вимахуватися коли тебе тренує кращий футболіст планети?
За Зідана працював його авторитет – все інше робили кваліфіковані асистенти. Йому вистачило розуму нікого після «Реала» не тренувати залишившись тренером-переможцем!
Приблизно те ж саме мав би зробити Шовковський в «Динамо». Але не зміг. Причини дві. Перша – у команді нині немає великих футболістів.
Якби у команді був, наприклад, Кілліан Мбаппе, всі ми сьогодні захоплювались тренерським хистом Шовковського.
Але ані Мбаппе, ані когось схожого у нинішньому «Динамо» немає і близько. Друга причина – Шовковський, на жаль, не став для всіх без винятку динамівців беззаперечним авторитетом.
А коли хоч один футболіст не вважає тренера авторитетом, результат передбачуваний – хтось має піти!
Дуже шкода, що не знайшлося у Шовковського мудрості першим заявити про відставку після гри з «Омонією», хоча вона вже була неминучою.
Нічого – пройде час і в нашій пам’яті залишиться видатний футболіст Шовковський, а його невдалий тренерський досвід забудеться. Так само, як ми пам’ятаємо великих футболістів Блохіна і Шевченка не згадуючи про їхні тренерські невдачі.
Тож подякуємо Олександрові за досвід і побажаємо і йому і всім іншим більше не повторювати помилок!
Люди під цим дописом Несенюка кажуть багато критичного на адреску Шовковського як тренера, але…
Хто змушував братів Суркісів – власників «Динамо» – робити ставку саме на «Сашо»?… Чим він їм так подобався?… Тим, що був слухняний і покладистий?
Сам Микола Несенюк – чи вимагав він публічно відставки Шовковського – і місяць, і два тому?… А непублічно?…
Можна багато говорити про різноманітні причини НЕуспіху наших тренерів із числа «екс-динамівців», але…
Ключову відповідальність за неуспіх, скажімо, фільму несуть його – продюсери.
І поки у нас Футбол це виключно «змагання грошей», де всі від Суркісів до Несенюка та Ахметова переконані, що «Гроші вирішують все», доти ми й будемо бачити ось таке – невідомо що в нашому футболі.
Де футболісти реально дуріють від своїх «дурних грошей», не намагаючись прогресувати ні в техніці, ні в арсеналі обводок та ігрових прийомів на полі; ні в точності обвідних і дальніх ударів, чи вмінні забивати з будь-яких положень; ні в силових чи швидкісних показниках, ні в тактичному розумінні гри.
Що має їх стимулювати?… Коли вони й так потопають у грошах, мають бронь та не ризикують опинитися на передовій?
Перед ними інтернет, ютьюб. Кожна дитина, за бажання може вивчити за літо всі обводки Роналдо, Мессі та Зідана разом узятих. Але чи кажуть наші дитячі тренери їм це робити?
А гравцям «Динамо» такі задачі ставляться?
Брати Суркіси — ті, хто й визначають усе в “Динамо Київ”
Чи є у нас на рівні команд майстрів – хоч якісь формальні показники «вмілості» того чи іншого футболіста. Його реальної профмайстерності?
А тренери?
Як відбувається їх навчання?…
З іншого боку,
Як для країни, в якій четвертий рік Війна, ми маємо ще дуже хороший футбол, але…
Абсолютна влада Грошей та загальна віра усіх саме в Гроші – це і є – Корупція. В суті своїй.
Та сама Корупція, з якою у нас всі закликають одне одного – боротися.
Тетяна Крупа та її чоловік на ліжку з пачками доларів
Не уємні риси Міндіча чи Єрмака, чи ще когось є тут визначальними. Поки вся нація вірить у Гроші та поклоняється їм як «Золотому Тельцю» насправді ми будемо завжди бачити одне й те ж саме.
І в Футболі. І у Війні.
На жаль