Ганна та її сестри (1986)
Майкл Кейн був номінований на “Оскар” шість разів, але свою першу статуетку за Найкращу чоловічу роль другого плану він отримав у 1986 році за перформанс у фільмі “Ганна та її сестри”. Визнана критиками комедійна драма режисера Вуді Аллена досліджує складні стосунки у неблагополучній нью-йоркській родині.
Майкл Кейн зіграв роль Еліота – конфліктного та харизматичного чоловіка, який бореться з кризою середнього віку, зрадою та власною смертністю. Його тонка, але потужна гра дозволяє глядачам співпереживати герою попри його сумнівні вчинки. Здатність Кейна поєднувати вразливість із чарівністю та дотепністю створює багатовимірного персонажа, який захоплює глядачів від початку до кінця.
“Я взявся за цю роль, щоб отримати комедійний досвід, щоб люди знали, що я також можу грати і в жанрі комедії. Те, що Вуді обрав мене на роль, зробило мене респектабельним комедійним актором”, – сказав Кейн в інтерв’ю журналу Arena у 1988 році.
Навіть через 26 років після прем’єри стрічки журнал The Guardian описав перформанс Кейна як “настільки палкий, настільки болісно відданий, що з роками він тільки набирає сили та зворушливої щирості”.
Правила сидрового дому (1999)
Свою другу статуетку “Оскар”, так само за роль другого плану, Кейн отримав у 1999 році за гру у фільмі “Правила сидрового дому”. Фільм відображає дебати на захист права на аборт через персонажа Кейна доктора Ларча. Він допомагає жінкам робити аборти, всупереч закону.
Стрічку засновано на однойменному романі Джона Ірвінга. Цікаво, що Кейн прочитав книгу вже після того, як отримав сценарій і просто не міг повірити у те, що автори фільму змогли адаптувати 600 сторінок для екрана.
“Я читав книгу і казав собі: “Не може бути, щоб з цього вийшов сценарій!” Але я знав, що може, бо він лежав у мене на столі, до того ж я вже пообіцяв, що зроблю цей клятий фільм”, – згадував актор в одному зі своїх інтерв’ю.
До речі, Джон Ірвінг – автор першоджерела – також виступив і сценаристом фільму, пояснивши, що “як автор роману, я міг бути набагато радикальнішим до своєї роботи, ніж доброзичливий сценарист, який любить книгу і хоче бути вірним їй у всьому”. Ірвінг також виграв “Оскар” за найкращий адаптований сценарій до фільму.
Окрім золотої статуетки роль доктора Ларча також принесла Кейнові премію Гільдії кіноакторів США за найкращу чоловічу роль другого плану, а також номінації на “Золотий глобус” та премію BAFTA.
Виховання Рити (1983)
А от за свою гру у фільмі “Виховання Рити” Кейн все ж таки отримав нагороду BAFTA та Золотий глобус за найкращу чоловічу роль у 1983 році. Цього разу актор постав перед глядачем у ролі професора Брайанта, який має проблеми з алкоголем через розлучення з дружиною. Однак, попри свої особисті проблеми, доктор Брайант береться допомагати жінці Риті реалізувати її академічний потенціал.
Ця екранізація п’єси Віллі Рассела стала справжнім хітом у Великій Британії, і зробила зіркою виконавицю головної ролі Джулі Волтерс, а також підтвердила перехід Кейна до більш драматичних серйозних ролей.
Сама Волтерс пізніше згадувала, що на роль Брайанта розглядали багатьох акторів, але зрештою обрали Кейна.
“Тобі дуже пощастило, що це Майкл”, – сказала їй тоді дружина Кейна.
“Вона мала на увазі інших людей такого типу, які також були зірками, але не були такими простими людьми. Але Майкл був чудовим, таким щедрим до мене”, – пояснила акторка.
Юність (2015)
У драматичному фільмі оскароносного італійського режисера Паоло Соррентіно (творця серіалів “Молодий папа” та “Новий папа”) Майкл Кейн грає колишнього директора Венеційського симфонічного оркестру Балінгера. Разом зі своїм другом – старим режисером у виконанні Гарві Кейтеля, герой Кейна озирається на те, що він зробив за свої роки. А локація швейцарських Альп дарує глядачу велику кількість естетичних пейзажів.
“Юність” – це одна з найкращих робіт Кейна за останні 10-20 років (і Кейтеля, який також не поступається йому в майстерності). Фільм має гірко-солодкий настрій, а його історія коливається від смішної до драматичної. Акторська гра Кейна глибоко відображає назву фільму, яка іронічно вказує на те, що треба йти до кінця – і роздуми над втраченими можливостями на цьому шляху.
“Потайки я вважаю, що це найкраще, що я коли-небудь робив. Це був найскладніший виклик, і критерієм цього є те, що я зробив так, щоб це виглядало якнайлегше”, – зізнався Кейн в одному зі своїх інтерв’ю
Людина, що хотіла стати королем (1975)
Одна з найвизначніших рис фільму “Людина, що хотіла стати королем2, адаптації однойменної повісті Редьярда Кіплінга, це його фантастичний акторський склад: трьох головних героїв грають Шон Коннері, Майкл Кейн і Крістофер Пламмер. Стрічка вважається одним із найкращих фільмів легендарного Джона Г’юстона.
Події розгортаються у 1880-х роках і розповідають про двох британських солдатів, які вирушають на землю Кафірістану, і намагаються утвердитися в ролі правителів після того, як одного з них приймають за бога. Це видовищний і захопливий фільм, який критикує британський колоніалізм, але не позбавлений гумору, що робить його класичним фільмом 1970-х років, який варто подивитися всім, хто любить Макйла Кейна або пригодницькі фільми загалом.
Як зазначає журнал Empire, “можна стверджувати, що це найкраща гра акторів у їхній кар’єрі”. Навіть якщо це не найкращий фільм у кар’єрі Майкла Кейна, це точно один з його найкращих перформансів.
“Бетмен: Початок” та співпраця з Ноланом
Відомий своїми заплутаними сюжетами та епічними візуальними рішеннями, режисер Крістофер Нолан співпрацював з Майклом Кейном багато разів. У їхньому спільному творчому доробку вісім повнометражних картин і вони вважаються одним з найміцніших режисерсько-акторських дуетів останнього часу, оскільки більшість їхніх робіт були схвалені як критиками, так і глядачами.
Вони розпочали свою співпрацю у 2005 році з надзвичайно популярного фільму Нолана “Бетмен: Початок”, де Кейн зіграв роль вірного дворецького Бетмена, Альфреда Пенніворта. Відтоді пара продовжує постійно співпрацювати, причому Нолан пропонує Кейну здебільшого невеликі ролі в кожному окремому проекті, який він знімав після успіху “Бетмена: Початок”. Від інженера сцени у фільмі “Престиж”, який допомагає розробляти фокуси для двох ворогуючих фокусників, яких грають Г’ю Джекман і Крістіан Бейл, до епізодичного камео у стрічці “Тенет”. Проте, навіть коли у його персонажа й не так вже багато екранного часу, Кейну все одно вдається запам’ятатися, а у кожному новому проєкті Нолан фанати чекають на появу зіркового актора.
Утім, ще у 2005 році, коли Нолан тільки брався за перезапуск франшизи, режисеру довелося попрацювати, щоб вмовити актора, якого він хотів бачити у цій ролі.
В інтерв’ю журналу Variety Кейн розповів, як Нолан переконав його зіграти Альфреда, бо пообіцяв культовому акторові, що це не буде невдячна роль. Кейн розповів, що все почалося з простого дзвінка у двері його заміського будинку. На порозі стояв не хто інший, як Нолан, який, за словами Кейна, “стояв зі сценарієм у руці і сказав, що він режисер”.
“Він запитав: “Чи можу я зайти?” І сказав мені: “Я хочу, щоб ти зіграв дворецького у “Бетмені””. Я відповів: “Дворецького? Що я казатиму: “Вечеря подана?”. Він відповів: “Ні, він був хрещеним батьком Бетмена, а це набагато важливіша роль. Це перше, що можу згадати про Крістофера Нолана”, – казав Кейн.
Підсумовуючи свою роль Альфреда, Кейн сказав в інтерв’ю, що грати цього персонажа у фільмах було “абсолютно фантастично”.
Що відомо про фільм “Великий утікач”
Ця заснована на реальних подіях стрічка розповідає про ветерана, який таємно покидає будинок для літніх людей, щоб відвідати річницю дня висадки союзників у Франції.
Але тихо втекти не вдається: зникнення чоловіка спричиняє справжній переполох у його рідному містечку, а сам він потрапляє у заголовки газет, привертаючи до себе увагу всього світу.
Нагадаємо, що Кейн відомий своїм кокні-акцентом (характерним діалектом англійської мови, яким розмовляє переважно робочий клас, за що Кейну часто пророчили провал у кар’єрі) він знявся у понад 160 фільмах за вісім десятиліть кар’єри, є одним із двох акторів (другий Джек Ніколсон), який був номінований на премію “Оскар” у 1960-х, 1970-х, 1980-х, 1990-х та 2000-х роках і вважається іконою британського кінематографа.
“Великий утікач” – останній фільм знаменитого актора перед виходом на пенсію: 90-річний він підтвердив у нещодавньому інтерв’ю The Telegraf, що прийняв рішення завершити кар’єру.