Що робити Україні?
Тут і далі — всі колажі та фото — наші
Подаємо нижче цікаву розвідку про те – що робили різні народи та країни, коли у них не вистачало – військових для війни.
Деякі приклади є доволі повчальними:
КОЛИ ДЕРЖАВІ БРАКУВАЛО ВОЇНІВ
Історія знає лише два варіанти дій.
Праворуч — Денис Прокопенко. Багато хто бачить єдиний шанс ЗСУ в переході на стандарти полку “АЗОВ” у плані підготовки, дисципліни та взаємостосунків між командирами і підлеглими, які нагадують “бойове братерство”
Кожна держава рано чи пізно стикається з моментом, коли війна виснажує ресурси. І тоді влада стоїть перед вибором: або зміцнити народ — або зламати його.
Мудрі держави робили ставку на людей. Вони:
- підтримували селян і міщан, бо це їхня мобілізаційна основа;
- зменшували податки, щоб люди могли вижити й вистояти;
- звільняли воїнів від поборів;
- вкладали в зброю, фортеці;
- робили чесні правила: захищаєш державу — держава захищає тебе.
Так діяли Рим у критичні періоди, Русь, Візантія, Швеція у XVII столітті.
Сильна армія завжди починалася з порядку і поваги до власного народу.
РИМ у КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ
- Після поразки при Каннах (216 р. до н. е.), коли Ганнібал знищив до 50–70 тисяч римлян, у Римі стало бракувати воїнів.
- Тоді Сенат запропонував рабам стати воїнами за мотивацію отримання статусу вільної людини (не громадянина).
РУСЬ за ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО
Після походів на хазар і печенігів Володимир стикнувся з браком регулярного війська.
Тоді він:
- створив великий постійний загін дружинників,
- платив їм платню сріблом,
- забезпечував їх озброєнням і спорядженням.
- збудував цілу систему фортифікацій.
Це був проєкт професійної сили для оборони.
ВІЗАНТІЯ під час арабських і болгарських набігів
Після катастрофи в битві при Єрмакі (636) та арабського наступу імперія втрачала воїнів.
Тоді Візантія:
- реорганізувала армію у “феми” — військово-адміністративні округи;
- кожній родині воїна давали землю за службу;
- армія стала територіальною, швидкою і численною.
- звільняла «стратіотів» (воїнів) від частини податків;
- підтримувала їхні господарства — щоб вони могли служити.
Це дозволило утримати боєздатність протягом кількох століть і врятувало імперію від розвалу.
ШВЕЦІЯ XVII століття — реформа Густава II Адольфа.
Після тривалих війн Швеція відчувала гострий брак солдатів.
Король Густав II Адольф запровадив систему «індельта», яка стала однією з найефективніших у Європі.
Її суть:
- кожна громада утримувала солдата;
- йому надавали будинок і землю;
- держава забезпечувала зброєю, амуніцією та навчанням;
- громади були зацікавлені в тому, щоб їхній солдат був добре підготовлений.
Паралельно держава:
- зменшила натуральні побори,
- підтримала фермерів — основу продовольчої безпеки.
Це дозволило утримувати війну десятиліттями.
Український військовий — фото ілюстративне
НЕМУДРІ держави діяли навпаки.
Коли бракувало воїнів, вони:
- вичавлювали з населення останнє,
- перетворювали мобілізацію на корупційний ринок,
- тягнули до війська всіх підряд — без логіки і стратегії,
- руйнували довіру, яка є основою обороноздатності.
Історія має дуже чіткі приклади:
РИМ у період занепаду (III–V століття).
Коли імперія виснажилась, Рим:
- почав масово набирати у війська варварів, часто полонених;
- роздавав звання за лояльність, а не за службу;
- перестав забезпечувати солдатів;
- піднімались численні бунти легіонів;
- населення тікало від податків і рекрутства.
Саме у цей період легіони вже не були римською армією.
Це була сукупність приватних угрупувань, які билися за владу.
Імперія зникла.
МОСКОВІЯ часів опричнини і Смути (з 1565 до 1613 року).
Після голоду, неврожаю і політичного хаосу влада:
- силоміць гнала селян у військо,
- здійснювала рекрутські облави,
- збирала непосильні податки,
- не платила війську, яке почало грабувати своїх же.
Населення повстало, люди масово тікали на околиці.
Результат — період глибокої політичної, економічної та соціальної кризи під назвою Смута, польські, шведські та козацькі війська зайшли туди без спротиву.
І лише народне ополчення під проводом Мініна і Пожарського змогло зберегти ту державу.
ОСМАНСЬКА імперія XIX століття.
Під тиском поразок Османи:
- жорстко силоміць рекрутували селян,
- запускали корупційні “відкупи” від служби,
- знищили корпус яничарів (1826), але не створили нової професійної армії,
- не могли забезпечити солдатів — ті жили грабунком.
Армія розсипалась, населення повставало, Османська імперія втрачала одну за одною провінції.
РІЧ Посполита (XVIII століття).
Польсько-литовська держава могла виставляти 100–150 тисяч воїнів, але:
- шляхта блокувала податки через liberum veto — армію просто не фінансували;
- корупція роз’їдала мобілізацію: за гроші можна було уникнути служби;
- селяни не мали ні стимулу, ні захисту.
- Річ Посполита збанкрутіла, бо з населення вимивали останнє.
Результат — втрата держави, поразки й поділи 1772–1795 років.
Не народ був слабкий — державна система була гнила до кістки.
Польська картина “Станчик”: це блазень, він розкрив депешу з поля вирішальної битви і вже знає, що Польщі — кінець, але цього ще не знають вельможі, які веселяться в сусідній кімнаті
ВИСНОВОК
Щоб мати армію – мало просто «набрати людей». Потрібно мати державу, яка не виснажує своїх, а створює умови, в яких люди хочуть її захищати.
Бо сила держави – це сила довіри між владою і народом.
Анатолій Герасимчук, автор книг:
- «Від Русі до України. Відновлення історії»
- «Чий Крим. Війни в степах України»
Книги: rus-ukraine.com.ua
Джерело «Русь-Україна»