Він боїться дівчат і купує їм шоколадки
Євгеній Шароваров – інженер, який став штурмовиком. Він закінчив київський Політех і працював на «Тетрапак», але, коли прийшла Війна, то вирішив не ховатися і не чекати.
Зайдіть на його сторінку. Там нереальне відчуття Війни.
От буквально текст, який він оприлюднив днями:
Йому двадцять один, виповнилося на тому тижні.
З цих двадцяти одного він два роки на війні. Худорлявий хлопчина, схожий на старшокласника. Вчитель молодших класів за освітою.
У нього за спиною два роки болю і крові. У нього за спиною персональне кладовище, куди він відправив десяток орків.
В Ашані він купує шоколадки і роздає дівчатам в торгівельному центрі. Ми спочатку думали що він носить шоколадки якійсь конкретній дівчині, але ні, кожного разу це була інша пані.
Якось ми спитали його:
– Кіт, чому ти роздаєш шоколадки дівчатам?
– Знаєте, я ніяковію коли треба побалакати з дівчиною. А так у мене є повод до неї звернутись.
Промовчав трохи і додав
– Я так борюся зі своїм страхом.
У нас виросло покоління яке не боїться смерті, але боїться розмовляти з дівчатами.
Я пишаюсь цим поколінням, але мені безумно шкода, що війна забрала найкращі їх роки.
Що вони навчилися вбивати, але не навчилися, як познайомитись з дівчиною.
Традиційно, усі позивні вигадані.
PS Кіт, прочитавши ці рядки сказав:
– Джексоне, я б краще написав би не скільки я вбив, а скільки врятував. Мені здається це більш важливим.
– А багато врятував?
Він на секунду задумався.
– Чоловік п’ятнадцять поранених. Когось вивів з нуля, когось виніс.