Чт. Гру 5th, 2024

«Все одно втрачати нічого» (с)

Виявляється російський «Орєшнік» це українська «Ліщина». Погодьтеся, що українською воно звучить якось … «серйозніше».

Так чи інакше, але можна очікувати різкого зростання на Заході пацифістських та антивоєнних настроїв із вимогою зупинити підтримку України та негайно сідати за стіл переговорів із Путіним, щоб виконувати всі його забаганки.

Тим часом Паоло Лум’єре один із тих військових оглядачі, якого не хочуть чути в Генштабі та на Банковій, радить керівництву України – у відповідь на шантаж Путіна – прямо звернутися до США з проханням/вимогою надати нам протиракетний комплекс «THAAD»

THAAD — протиракетний комплекс рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Головний підрядник — Lockheed Martin Missiles and Space.

Він зокрема арґументує це так:

Просіть THAAD!

 

Задля країни кажу: просіть у стариганя THAAD. От саме зараз, після «Орєшніка».

 

Просіть голосно і публічно! І нехай США думають як відбріхуватись. Ви попросіть, так щоб це всі чули.

 

Саме зараз, коли так звані «демократи» роблять все, щоб насрати на голову так званим «республіканцям» і Трампу, зокрема, з його обіцянками «за 24 години зупиню війну».

 

Просіть, ви нічого не втрачаєте вже. Трамп все одно не дасть, а старий раптом може і дасть.

 

А також просіть далекобійні ракети повітря-повітря.

 

Просіть AIM-120 C7, D і NCADE. NCADE вони вже мали закінчити. Просіть AIM-54 Phoenix, доки їх всі не утилізувати.

 

І на перспективу працюйте з SAAB. Замовте їм розробку далекобійної air-to-air ракети, проти літаків стратегічної авіації. Обіцяйте що розплатитесь. Натурою віддасте.

 

Просіть у них Meteor. Разом із Гріпенами. Після Ф-16 і Міражів це вже не «червона лінія».

Як працює ракетний комплекс THAAD

Тим часом, у мережі нова тема:

Всі обговорюють, що у Путіна вчора не рухалися руки. Що для нього є геть нетиповим.

 

Не рухалися взагалі. Всі майже 8 хвилин.

Ну, й на коня:



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.