Вт. Лип 16th, 2024

Що це буде?

Консерватори України виступають не проти всіх фемінітивів, безперечно.

Природні та притаманні українській мові словоформи, яким споконвіку користувалися Шевченко, Леся Українка, Довженко, Рильський, Вінграновський, Ліна Костенко, Симоненко та Івасюк – безперечно українськими консерваторами підтримуються та вітаються, як щось «рідне», «органічне» та «своє».

Інша справа – новітні мовні покручі, що калічать українську мову на догоду немарксистським збоченням та експериментам у стилі «новояза» ім. Орвела.

 

Всі ці «членкині», «послиці», «хірургині»: всі ці кошмарні абревіатури типу «ЦПМСД», замість легкого і милозвучного слова «Поліклініка»: усе подібне більшістю українських консерваторів сприймається як однозначний «шлях не туди» – до якоїсь тоталітарної несвободи.

По-центру — філософ Сергій Чаплигін — один із провідних речників українського Консерватизму. Вочевидь, він теж буде у Рівному — 13-го

І справа тут не лише у ґвалтуванні мови ліваками, які живуть з іноземних ґрантів.

Проблема є значно ширшою.

Це проблема – індивідуальної свободи, традиції і культури.

 

Проблема національної самоідентифікації перед лицем загрози глобального тренду на знищення: націй, родин, поняття про стать, сімейних цінностей; викорінення елементарного розуміння Добра і Зла та повсюдної пропаганди – масового переселення до України вихідців із Азії та Африки.

“Мігранти роблять міста різноманітнішими”, – переконують нас міжнародні інституції. Ви з цим погоджуєтеся?

Як повідомляє профільне видання РЕСПУБЛІКА:

13 липня в місті Рівне відбудеться друга сесія  «Консервативних діалогів» на яких будуть обговорюватися питання української ідентичності в усіх її аспектах.

 

Сьогодні перед українським суспільством гостро постає проблема кризи ідентичності.

 

Вона все більше якась розпливчаста та невизначена – багато людей не знають, що їм робити, бо не знають, хто вони є.

 

А це означає, що нам буде все тяжче відповісти на запитання: ким ми будемо завтра?

 

Якщо ми взагалі не збираємося зберігати нашу ідентичність і не розуміємо, навіщо це нам потрібно, то нам залишиться віддати вирішення своєї долі іншим. І тут питання «хто ми є?» відпаде сам собою. Оскільки нас більше не буде.

 

За це і йде сьогодні війна.

 

Головне, що потрібно зрозуміти – ідентичність не треба розглядати як якусь сутність, яка ніколи не змінюються.

 

Кожне покоління має підтримувати свою спадщину, але воно повинно також актуалізувати цю спадщину. Це і є та форма колективної історії, яка весь час перетворюється, але завжди залишається вірною собі.

 

Інакше кажучи, наша ідентичність – це те, що дозволяє нам змінюватися, залишаючись самими собою.

 

Сьогодні ворогом нашої ідентичності (як на фронті, так і в тилу) є той, хто прагне придушити нашу колективну ідентичність, національну культуру та все різноманіття форм нашого життя.

До спілкування запрошуються всі бажаючі. Більше про цей захід на сайті РЕСПУБЛІКА



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.