Костопільщина. Танці і музики (Частина 1)

0

Танці були основною і безальтернативною розвагою костопільчан з моменту заснування міста. Адже, інших розваг на той момент більше не існувало.

Українські вечорниці, що проводились переважно у хатах, зустрічі польського панства в осадах, єврейські нерелігійні святкування, майже завжди закінчувались танцями. У кожній з громад, що населяли місто були свої музики. До них відносились з повагою, адже у ті часи, не зважаючи на талант, не кожен мав змогу придбати музичні інструменти. Гарний музикант з гарним інструментом цінувався доволі високо.

Музики української громади працювали в основному на весіллях, а за своїм бажанням грали і на вечорницях, які часто в 20-30 роках організовувала місцева «Просвіта». Після введення в дію новобудови місцевого староства (нині приміщення БШЮ) кілька разів на рік обов’язково польською громадою  організовувались бали, куди запрошувались представники інших національностей та віросповідань Костополя. На Новорічний бал до староства приїжджали запрошені з усіх куточків Костопільщини. На балах грали виключно польські музики. Єврейські музики мали неабиякий попит у цілому повіті, але теж переважно грали на весіллях “у своїх”.

Єдиним місцем, де танцювати була можливість чи не щодня, був санаторій у Гуті Степанській. Однак, відпочивати там мав  можливість дуже малий відсоток жителів терену. Грали на танцювальних вечорах у Гуті єврейські та польські музиканти.

Літом, у зоні відпочинку за стадіоном, де проводились різні святкування костопільчан, танцювала молодь з усього міста, а музики мали можливість змагатись між собою та показати свій талант.

Танцювали костопільчани навіть під час німецької окупації, адже весілля, особливо у селах, ніхто не відміняв. Потрібно було лише отримати дозвіл в управі та дотримуватись необхідних вимог. Кілька разів у тій же будівлі староства, а на той момент гебітскомісаріату,  німцями були проведені святкування, на які запрошувалися й окремі представники української громади. Танцювальну частину обслуговував спеціально привезений з Рівного німецький оркестр ресторану «Дойчегоф».

Костопільська кірха

По закінченню війни, представники радянської влади не довго ламали голови куди з будівлі колишнього староства, яка стала будівлею райвиконкому, перенести танцювальні вечори. Головним розважальним майданчиком району швидко стала німецька кірха, яка вміщувала чисельну кількість місцевих мешканців. Спочатку, там на гармошці грав ветеран-інвалід, який пов’язав свою долю з Костополем. Згодом число  музикантів збільшилося. Окрім гармошки грали і на духових інструментах. Літом танцювальні вечори проходили вже у центральному парку, що поряд з кірхою.

На початку 50-х, у зв’язку з будівництвом житлового будинку у зоні відпочинку за стадіоном, її було перенесено за залізничні колії (місце сучасної напроти ДБК), де регулярно кілька разів на рік теж проводились танцювальні вечори та масові гуляння.

Дуже швидкими темпами у місті та районі почали будувати будинки культури, клуби та організовувати при них самодіяльні оркестри. Радянські трудящі мали гарно працювати, але й змістовно відпочивати. А самим змістовним відпочинком на той час були кіно і, звичайно, танці!…

Олександр Намозов, історик-дослідник, письменник

Вам також сподобається Більше від автора

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.