Костопільщина. Танці і музики. (Частина 3)

0 23

Найбільш колоритною фігурою, батьком місцевого року початку 70-х , можна справедливо вважати Володимира Румянцева (псевдонім-«Вец»). Талановитий від природи художник, музикант, опинився у замкнутому просторі маленького міста радянської країни, де крок у ліво, крок у право рахувались як спроба втечі. Але «Вец» не зважаючи на заборони діяв. Вдень малював агітаційні плакати на заводі «Будінструмент», вечорами по радіоприймачу ловив «ворожі голоси» та швиденько перехоплював хіти з музичних парадів Британії та Америки.

Хіти ще тільки розкручували у провідних країнах світу, а Румянцев у Костополі вже тішив ними місцевих меломанів. Він та кілька створених ним команд однодумців- музикантів, могли впевнено конкурувати на той момент з найпопулярнішими ВІА Радянського Союзу, але уся біда була в тому, що Костопіль далеко не столиця, куди провінційних музикантів їхало багато, тільки толку було мало. Тому й грали вони переважно на місцях: у ресторанах, клубах фабрик та заводів, весіллях і зрозуміло, танцях.

Однодумці «Веца» не тільки вміли добре грати та співати , вони ще відрізнялись від пересічних мешканців Костополя своїм екстравагантним одягом. У ті часи не існувало магазинів з «секонд- хендом», а на полицях крамниць не можливо було знайти не те що брендового одягу, а й взагалі, хоч якогось більш –менш модного. Тому доводилось звертатись до кравців, і то у тому разі як що десь тканину цікаву роздобув.

Румянцев шив сам, ще й виступав стилистом свого музичного колективу. Полосаті брюки- дудочки, капелюхи-котелки, стильні піджаки, кольорові рубашки з подовженими комірами – все було у найпопулярніших місцевих музикантів. Не Костопіль, а справжня Америка.

На них дивились сотні молодих людей що приходили на танці, і мовчки по -доброму заздрили , адже у ті часи дозволити собі щось подібне наважувався далеко не кожен.

Потрібно відмітити, що не зважаючи на тотальний контроль КДБ за такими цікавими особистостями, директор заводу «Будінструмент» Коротков знайшов можливість влаштувати «Веца» не тільки художником, але й керівником гуртка художньої самодіяльності підприємства. Ще й дефіцитну музичну апаратуру для клубу придбав. Скільки весіль на тій апаратурі хлопці потайки відпрацювали, думаю дуже важко пригадати.
Румянцев грав усюди: на танцях, весіллях, у ресторані, брав участь у конкурсах і концертах. У 1975році ще й молодіжний вокально – інструментальний ансамбль школярів СШ №3, підготував так , що на танцювальні вечори до школи було не проштовхнутись.

Олександр Намозов, історик-дослідник, письменник

Вам також сподобається Більше від автора

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.