Дата: 20.03.2024 14:14
Кількість переглядів: 23
У боях за волю і цілісність нашої країни гинуть найкращі.. Вони вірно захищали Україну від окупантів і в цій боротьбі поклали життя. До останнього подиху два наших земляки стояли на варті свободи. Вони загинули за вільне майбутнє своїх дітей та наступних поколінь українців. 21-22 березня громада прощатиметься із Олександром Кожарком та Олександром Данилюком. 
Кожарко Олександр Анатолійович народився 23 січня 1986 у с. Лісопіль. Навчався в Мащанській школі, а згодом здобув освіту інженера-механіка в НУВГП. Працював майстром на Костопільському заводі скловиробів, пізніше старшим механіком цеху ламінування ТОВ «Свиспан Лімітед». Впродовж 2015-2016 років брав участь в АТО. До лав ЗСУ приєднався у перші дні повномасштабного вторгення росії. Старший солдат Олександр Кожарко загинув 14 березня 2024 року поблизу села Тоненьке Донецької області. Разом із дружиною Оленою він виховував сина, якому зараз всього 11 років.
«Олександр завжди йшов першим на всі завдання, прикривав групу і вів за собою хлопців. Про це мені розповідали побратими. Пам’ятатиму його як справжньому патріота, який не хотів, щоб в наш край прийшла росія і “рускій мір”. Це був його найбільший страх…А ще він мав золоті руки. Як щось робив, то завжди ідеально. Найкращий в світі батько, син, зять і чоловік..», – розповідає Олена Кожарко. 
Данилюк Олександр Ростиславович народився 20 грудня 1975 року у Костополі. Навчався у школі №1. Любив машини, тож після закінчення навчального закладу займався ремонтом автомобілів.
У травні 2023 року наш земляк став на захист рідної країни. У липні зник під час виконання бойового завдання. Цьогоріч ДНК-експертизою встановлено, що, ймовірно, 26 липня 2023 року, старший сержант Олександр Данилюк загинув. Трапилося це поблизу села Кузьмине Луганської області.
Олександр разом із дружиною Оксаною виховував сина, якому нині 25 років. Ось що розповідає про захисника матір Неоніла Данилюк:
«Добра дитина, вся надія була на нього.. Мій найкращий син. В Олександра було багато друзів. Він ніколи нікого не зрадив би, адже був надійним товаришем. Працьовитий і старанний, дуже любив автомобілі. Військова справа йому теж подобалася, як і дисципліна. Прослужив від сержанта до старшого сержанта»
21-22 березня у Костопільській громаді оголошено дні жалоби. Просимо гідно зустріти земляків і попрощатися з полеглими воїнами.
21 березня:
14:50 – в’їзд похоронних кортежів в місто Костопіль.
15:00 – загальноміське прощання із Олександром Кожарком та Олександром Данилюком.
22 березня із Олександром Кожарком прощатимуться у рідному Лісополі. Об 11:00 – заупокійна літія в будинку (вул. Сонячна, 14), піша хода до місцевого Свято-Пантелеймонівського храму ПЦУ. Потому транспортна колона рушить на костопільське міське кладовище «Нове».
22 березня із Олександром Данилюком прощатимуться у рідній домівці (м. Костопіль, вул. Ніла Хасевича, 31). О 13:00 – заупокійна літія, 13:30 – чин похорон у храмі святих мучениць Віри, Надії і Любові та їх матері Софії. Поховають Олександра Данилюка на костопільському міському кладовищі «Нове».
Щирі співчуття рідним та вічна пам’ять нашим засхисникам!
Нагадаємо, що в день жалоби на території громади буде приспущено Державний Прапор України на будівлях органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. Заборонено вмикати розважальну музику в громадському транспорті, магазинах та закладах харчування.