І хто за це відповість?
Ситуація резонансна.
Паоло Лумьєре, публікуючи репост повідомлення від народної депутатки Галини Янченко пише:
НАБУ & Ко повинні зрозуміти, що картонний кредит закінчився.
Більше за них ніхто не вийде, з такими зашкварчиками. І це добре. В свою чергу влада розуміє, що тепер вона може як завгодно чмирити будь-які структури, якщо ті почнуть копати під неї. І це не добре.

А це вже сам допис Галини Янченко:
Коли ложечки знайшлися, але «осадочек» залишився.
Archer — український виробник прицілів і обладнання нічного бачення, один з найкращих у світі. Їхню продукцію купують країни НАТО, Близький Схід, Саудівська Аравія. Це компанія, якою Україна може пишатися.
Але що у нас?
У нас більше 2,5 років Archer кошмарило НАБУ. Обшуки, вилучення майна, документів. Розслідування за матеріалами НАБУ тривало у двох країнах – в Україні та Чехії.
Все це виявилося масштабним ІБД. Сьогодні, після понад 2.5 років, НАБУ закрило справу через “недостатність доказів, які б свідчили про вчинення злочину».

В рамках розслідування НАБУ було і неодноразове блокування рахунків виробника в Україні і Чехії, через яке компанія не змогла виконати один з державних контрактів вчасно.
Через це, до речі, ще й державний замовник нарахував Archer 52 млн гривень штрафних санкцій (!).
Це не виглядає як вдячність країни виробнику.
Ще й в розпал війни.
Цей кейс піднімає кілька ключових питань:
- Чому правоохоронці роками створюють перешкоди бізнесу замість підтримувати тих, хто виробляє зброю для фронту?
- Чому досі діють драконівські штрафи, які не враховують обставини?
- Якщо держава блокує рахунки і сама ж не дає виконати контракт — хто має нести за це відповідальність?

Тому варто на державному рівні повернутись до цього питання і скасувати потрійні штрафи за одне порушення для українських ОПК виробників.
Ну і третє:
Хто відшкодує фінансові та репутаційні втрати успішному виробнику, який понад 2,5 роки витратив на внутрішню війну з державними органами?
Ми в Парламентській спецкомісії займалися кейсом Archer.
Ми продовжимо відслідковувати долю виробника.
Але працювати є над чим, бо воююча країна не має права власними руками душити тих, хто працює на перемогу та допускати подібне ставлення до виробників.