Чт. Жов 10th, 2024

На щодень чорний, а для урочистостей – білий

Як в СРСР не намагалися позбутися дореволюційних звичаїв, все ж частина з них перекочувала у так званий «новий час». Шкільна форма – один з тих атрибутів, які зі старих часів, забрали у нові у тій самій формі. Формат шкільної форми  скопіювали з царських часів. 

 У гімназіях та інститутах шляхетних дівчат учениці носили строгі сукні темного кольору з білими фартушками. Вона дуже схожа на форму покоївок епохи королеви Вікторії та короля Едуарда VII. Тоді таке поєднання речей вважали універсальним робочим одягом.

Проте уніфікований одяг для школярів у СРСР запровадили не одразу. Після Жовтневої революції шкільну форму скасували, як буржуазний пережиток. Повернули її уже після війни – у 1948 році. З одного боку це мало підкреслювати дисципліну і порядок серед учнів, а з іншого, як не дивно, повертало до тих самих буржуазних початків. Але не виключали й практичної складової.

Які б статики не мала сім’я, у шкільній формі й багатий  і бідний (ані одних,  ані других за задумом не повинно було бути) виглядали однаково акуратно. 

Що стосується одягу для дівчат, то спідниця форменної сукні в СРСР стала коротшою. А до парадного білого фартушка додали ще один – чорний, який вдягали на щодень. При цьому одяг хлопчиків містив елементи військової форми – металеві ґудзики та фуражки. Такі ж носили гімназисти у царські часи.

Чорні фартухи з’явилися тому, що білі дуже сильно бруднилися. Там залишалися плями від чорнил. На чорних фартухах така прикрість як чорнильна пляма тривалий час була не помітною.

На додачу до цього, форма була покликана дисциплінувати учнів. Раз на тиждень потрібно було відпороти білі манжети та комірець, випрати їх та пришити назад, а фартух годилось регулярно прасувати. Вважалось, що це має привчати дівчат до акуратності та до домашньої праці.

Сьогодні психологи наполягають, що відмова від форми з фартухами, комірцями й манжетами відмовилися своєчасно. Адже це тільки посилює гендерні стереотипи щодо жінок.



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.