Лякаючи себе ми лише робимо собі – гірше
Ігор Забута — крайній ліворуч. Всі фото в матеріалі з його ФБ-сторінки
Валерій Пекар презентуючи в своїй стрічці цей допис Ігоря Забути зазначає:
Віра в те, що ти переживаєш значний стрес і це погано впливає на твоє здоров’я, — більш негативно впливає на твоє здоров’я, ніж просто стрес.
І навпаки, віра в те, що ти впораєшся, допомагає впоратися.
Нижче подаємо сам допис Забути:
НЕ ПОПЛАВИТЬ
– Читаю в стрічці, як нас всіх має поплавити, розплющити екзистенційним жахом, депресією та ПТСРом. Дехто пише, що в нас збільшиться амигдала, зменшиться гіпокамп, відсохне префронтальна кора і відпаде дупа.
Стрічку я зазвичай читаю ввечері та майже вірю, що так мало б бути. Бо назовні дійсно лютий піздець з тенденцією до стрімкого поглиблення.
- А хронічний стрес, Сапольські, травма і Джудіт Герман дійсно існують. А з наступного ранку і до вечора я працюю та просто спілкуюсь з людьми. І бачу, що більшість з них не сильно плавить і майже не плющить, а декого зовсім не накриває.
- Ці люди недосипають, лякаються вибухів і новин (новин – більше), матюкають темряву, розчаровані в людстві та гуманізмі. Аде водночас вони працюють, кохають і навіть граються. Тобто демонструють достатні ознаки “ментального здоровʼя”.
Так, Сапольські – добросовісний вчений, який багато чого навчився в бабуїнів, якого я добросовісно читаю, хоч і не завжди розумію та щиро люблю. Він класно пише про стрес. Про що він не пише (і не повинен, бо не претендує бути психотерапевтом):
Це саме те, що змушує нас переживати стрес від спілкування з уявним левом, дозволяє нам ігнорувати (заперечувати, ідеалізувати, підставте будь-яке дієслово) реального лева в кутку кімнати.
На відміну від зебр, ми маємо арсенал захисних механізмів. Від примітивних до просунутих.
Психотерапевти їх не дуже люблять, бо вони “заважають працювати”, але психіка мудріша за терапевтів.
Дисоціація, заперечення, десенситизація, дефлексія – це те, що зараз хотілося б мати в таблетованій формі.
Від зебр ми відрізняємося не тільки арсеналом захисних механізмів. В нас є ще дещо.
Всі помічали, що з початку повномасштабної побільшало реально потужних чоловіків та жінок, військових і цивільних. Настільки потужних, що Геракл у порівнянні з ними здається летаргічним іпохондриком.
Я працював з такими людьми. Ні, не з сотнями, але з десятками точно. І розпитував, досліджував, як вони такими стали і можуть бути.
Вони такими не завжди були. Але з початком повномасштабної в них зʼявились три речі: достатній виклик; беззаперечний особистий та інтерперсональний сенс; оточення таких, як вони за переконаннями і почуттями (побратими, свої люди).
І завдяки цьому вони стали в десять разів більшими і сильнішими.
Виклик, сенс, відчуття братерства. В зебр цього немає (наскільки ми можемо про це знати), в деяких з нас – буває.
І коли всі три компоненти є, не так легко поплавити.
* Якщо “особистий та інтерперсональний сенс” для вас звучить кострубато, приєднуюсь. Є краще: “Зараз немає сенсу робити те, в чому немає любові” (Світлана Ройз).
Тут вся трійця.
Ще скажу про вплив таких дописів.
Всі, включаючи мене, знають про ефект плацебо. Але мені було цікаво почути, що є два види плацебо.
- Перший – коли я вважаю, що мені покращало (біль зменшився, тривога знизилась).
- Другий – коли показники обʼєктивно покращуються (змінюється склад крові, знижується тиск тощо).
- А ще є протилежність плацебо – це “ноцебо”. Теж два види – коли за відчуттями та за показниками стає гірше. А ще є зовсім цікаве – “ноуцебо” (”knowcebo”). Про нього згадує др. Елен Лангер (див. посилання в коментарях).
Це коли знання про корисність значно підсилює корисність.
Це про асани, медитації, лікарські рослини і психотерапевтичні практики – вони дійсно беззаперечно бувають корисними.
Але якщо про це ще й знати, то корисність реально збільшується.
Недарма йоги про найпростішу асану пишуть, що вона як мінімум дарує безсмертя і силу Шиви. Про це варто писати і в це варто вірити.
А ще є негативне ноуцебо. Це коли знання про шкоду підсилює шкоду. Це як жахливі фото на цигарках. Вони призначені зменшувати кількість курців, і роблять це майже так само ефективно, як цигарки.
Є відоме супертривале і супермасштабне дослідження (Keller 2012, див. посилання в коментарях).
В ньому показано, що люди, які
1) вважають, що в їх житті багато стресу,
ТА
2) переконані, що стрес шкодить здоровʼю,мають підвищений на 43% ризик передчасної смерті (в порівнянні з контрольною групою, яка не вважає, що витримує багато стресу).
Тут два важливі моменти. Перше – мова йде про тих, хто вважає, що живе в стресі. Ми не знаємо, чи це правда. Це оцінка респондентів, не обʼєктивний факт.
І ще важливий сполучник ”ТА”. Дехто інтерпретує це дослідження недобросовісно (Kelly McGonigal, The Upside of Stress), і стверджують що саме знання про шкоду спричиняє підвищення ризику на 43%. Це попса.
Але, якщо
1) переконати людину, що вона живе в лютому стресі (при тому, що це обʼєктивно так),
ТА
2) додатково переконати її, що стрес люто шкодить,будемо мати ті самі 43% підвищеного ризику передчасної смерті, про які йдеться в дослідженні.
Звісно, що переконливі дописи про лютий стрес, амігдалу та їх неминучі наслідки не мають такої мети, а призначені виключно для інформування