Прямо у цей день, 4 січня
Театральна площа, де зараз у Рівному вирує Різдвяний ярмарок, в минулі історичні епохи не раз використовувався різними загарбниками для показових і в тому числі – каральних акцій.
Як пишуть Факти ICTV,
4 січня 1944 року окупаційна влада Третього Рейху у Рівному стратила через повішення на Театральній площі міста підпільників, а рівно за рік, 4 січня 1945-го року, у той самий день, на тій самій площі, тим самим методом злочин проти українців повторили.
Тільки цього разу катами були інші окупанти – з Москви.
Вісьмох членів ОУН-УПА засудили за сумнозвісною статтею 54-1 п. «а» – «зрада батьківщини».
Ці люди мали в собі силу виступити за незалежну Україну та проти окупаційного режиму СРСР, а їх заклеймили «бандитами».
Показову страту Трофимчука Степана «Недолі» та ще сімох патріотів «совєти» влаштували в Рівному на центральній площі (нині – «Театральна»).
Смертний вирок проти вісьмох осіб оголосили на виїзній сесії військової колегії Верховного суду СРСР 31 грудня 1944 року.
Дату страти було призначено на 4 січня не випадково, адже через три дні православні відзначали Різдво Христове.
А отже, будуть заповнені храми і люди передаватимуть страшну звістку.
От які спогади Анастасії Денищук (Павелко) записав і переказав пізніше історик Гурій Бухало:
«А було це так. Настя Павелко, 18-річна дівчина, у 1945 році була ученицею кооперативного технікуму.
Десь перед обідом 4 січня було дано команду учням вийти на вулицю, вишикуватись по чотирьох і прямувати у центр міста.
І коли учні прийшли на центральну площу, вони побачили тут багато людей.
Тут були і учні старших класів, студенти вчительського інституту, робітники, службовці, окремими групами стояли селяни, очевидно, з навколишніх сіл.
Вздовж головної вулиці щільно – один біля одного – стояли солдати «червонопогонники». Посеред площі також були солдати.
Вони утворили великий квадрат, у центрі якого стояло вісім споруд, кожна з яких являла собою збудовану з дерева літеру «П», з кожної звисав товстий шнурок, який закінчувався… петлею.
І ось на центральній вулиці з’явилася вантажна автомашина з натягнутим тентом. Вона під’їхала до одної з шибениць, зупинилася. З-під тенту висунулась рука, яка схопила петлю.
Через лічені секунди автомашина різко рвонула вперед, і з-під тенту випала людина, яка заколивалась на шибениці. Натовп скрикнув, жінки заголосили. Люди оніміли від жаху.
Так повторилося сім разів. Але коли під’їхала увосьме автомашина і коли рука потягнула петлю, з-за тенту почувся голосний вигук «Слава Україні», і на шибениці повисла восьма людина.»
Ліворуч — пам’ятник Сталіну, що його підірвали українські підпільники — рівно через два роки після страти своїх побратимів
Ймовірно, що саме у відповідь на цю страту, повстанці через 2 роки, на початку січня 1947-го року, підірвали там міною з годинниковим механізмом пам’ятник Сталіна, (попри те що навпроти тоді розташовувалось міське управління міліції).