А також про те, чому у вчителів настає ПТСР
Фото ілюстративне
Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу «Освітня політика» процитував колегу, який пішов зі школи до війська. Чоловік порівняв школу із зоною бойових дій:
У школі ми ніби в зоні бойових дій. Наше психічне здоров’я постійно піддається сильним ударам. Різниця лише в тому, що солдат на передовій може захищатися, а вчитель просто стоїть і дає себе атакувати усіма можливими способами.
У це важко повірити, але клянуся, у мене справжнісінький ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) від вчителювання. Я пішов зі школи 3 роки тому, але мені й досі сняться кошмари.
Громовий підтвердив цю розповідь, зауваживши, що вчителі відчувають вигорання не тільки й не стільки через завищені вимоги та важку працю. За його словами, раніше вчителі почувалися зламаним в кінці кар’єри, а тепер у переповненому постійним стресом вкрай агресивному середовищі ламаються відразу…
За його спостереженнями, переважна більшість батьків не виконують свої обов’язки, бюрократична вакханалія просто зашкалює, а так званий професійний розвиток замість належної оплати праці просто «забемхує» вчителя…
Сама дисфункціональна система та феєричні невігласи, які нею керують, роблять майже неможливою нормальну роботу вчителя. Але… можновладцям найлегше винуватити вчителів, які роблять все можливе і неможливе, щоб ще якось навчати дітей.
Громовий пообіцяв окремим дописом викласти способи, що ж робити у цій ситуації. Тим часом, цей допис зібрав величезну кількість реакцій:
Ірина Ленько
Як видно – скоро вже не буде ні директорів, ні вчителів, ні шкіл. І буде рай
Микола Книгиницький
Повністю підтримую! Сам перейшов через таке. Хороші вчителі не те, що вигорають самостійно. Їх просто випалюють різними способами.
Nadezhda Nadezhda Zurman
Повністю згодна с кожним словом! Всі говорять про цькування учнів, побори і ще щось. А цькування вчителів, неповагу до них, не виховання дітей, дозвіл поводити себе ніби всі прислуга. Приведе до звільнення всіх нормальних вчителів.
Тетяна Кобилєва
З 8-го класу мріяла бути вчителькою, 2-го вересня першого року вчителювання я хотіла звільнитися.
Я не знаю, як пережила ті два роки в пеклі. І для мене це було навіть не питання мізерної зп (1200 грв за 26 годин), а питання невихованості дітей і хамства деяких батьків, пресинг з боку дирекції, бюрократії в найкращому її вигляді.
Електрик Схемотехнік
Підіть у школу і попробуйте щось навчити тих 15 вар’ятів що далі телефона не бачать і ночого робити не хочуть.
З власного досвіду добре тим чителям в яких залізна рука і тверда диктатура. Їх не люблять, але дисципліни не порушують і завдання виконують. А коли ставишся нормально то вилазять на голову відразу і ніц не роблять
Нелля Куликова
43 роки пропрацювала у школі, бачила все, але такого жаху для вчителя, учнів і відношення батьків до навчання їх дітей і до вчителя, МОН ( зараз це для мене щось нецензурне) і відношення держави до освіти і освітян ще не було.
Кнопа Кнопочка
19 років педстажу, птср, шукаю роботу дистанційно. Допоможіть
Раніше на цю тему ми писали:
Механічна гімнаїзація – освітянин закликає повернути в Україну звичайні школи