R.I.P.
Про смерть акторки повідомили вчора
Світ кіно втратив одну зі своїх найтепліших, найрозумніших і найзворушливіших акторок — легендарну Даян Кітон.
Володарка «Оскара», нескінченної чарівності та неповторного стилю, вона померла у віці 79 років у Каліфорнії.
Її життя було славетною подорожжю в оточенні багатьох прекрасних людей.
Кітон — ікона стилю
Народилася Даян Кітон у пальмовому Лос-Анджелесі 5 січня 1946 як Діан Холл. Кажуть, що в дитинстві вона була сором’язливою дівчиною, яка, проте, вміла дуже гарно розповідати різні історії.
Її власна акторська історія розпочалася 1968 р. на сцені Нью-Йорка у культовому та епатажному мюзиклі Hair.
Саме тут почався її шлях до світової слави та кінопрориву у фільмі «Хрещений батько» (1972) — в образі Кей Адамс.
Це було відкриття нового відтінку в драматичній акторській майстерності Кітон — тонка чуттєвість, внутрішня напруга, змішані з непохитною гідністю.
Даян Кітон та Аль Пачіно в “Хрещеному батьку”: між ними також був й особистий роман
Але вже геть доленосним став 1977 – та поява Кітон у романтичній комедії Енні Голл – Вуді Аллена.
За цю роль вона отримала «Оскара» та назавжди стала символом тогочасної, незалежної та м’якої жінки.
З того часу, у кожній з ролей Кітон була помітна та сама магія: вміння викликати сміх і сльози, іноді одночасно. Її героїні завжди були собою, навіть якщо світ довкола не приймав їхнього вибору.
Дві культові ролі Кітон: у “Хрещеному батьку” та в “Енні Голл”
Особиста історія
Її життя було насичене не менше, ніж ролі. Вона ніколи не була заміжня, але глибоко любила і назавжди запам’ятала моменти, поділені з Вореном Бітті та Аль Пачіно.
Пізніше вона всиновила двох дітей — Декстера та Дюка — і стала для них справжньою люблячою мамою.
Кіно та фотографування були її стихією, але вона також знайшла себе в дизайні, письмовому слові та турботі про близьких.
Її боротьба з тривогами, боротьба за право бути собою, боротьба за те, щоб любов не стала рецептом, а залишилася сенсом – все це було частиною її життя.
Даян Кітон із Вореном Бітті
Останній фільм Кітон – Літній табір (2024) – став своєрідним прощанням: комедія про дорослішання та дружбу, в якій вона показала все багатство своїх емоцій, усмішок та гіркоти, завершивши кар’єру так само, як прожила життя — усміхаючись крізь сльози і показуючи справжній сенс часу, що минає.
Кажуть, що в останні місяці Кітон перестала гуляти зі своїм собакою, з яким завжди розмовляла, як з людиною
Сьогодні кінематограф прощається з однією зі своїх найкращих акторок.
Кітон не була бездоганною, але своєю щирістю вона вміла зігріти та втішити.
І саме тому кожен її жест, кожне слово із фільмів залишаться з нами назавжди — бо це була не просто акторська гра.
Це було її життя.