Попри всі проблеми сьогодення, лісопільські діти отримали нову школу (+відеосюжет)

0 9

Цьогорічне свято Першого вересня ніде не було таким довгожданим, як у селі Лісопіль Костопільського району, де на місці напівзруйнованих стін за короткий час постала надсучасна будівля нової початкової школи

Аби зрозуміти почуття вчителів, учнів та їхніх батьків, слід було побувати на урочистому відкритті цього справжнього дива. На офіційне святкування першого дзвоника сюди були запрошені і прибули керівники району, відділу освіти райдержадміністрації, Малолюбашанської сільської ради, до складу якої належить село Лцісопіль, інші почесні гості. Скажу відверто: велелюдна зустріч була наскрізь пронизана непідробною ейфорією, адже такого дорогого дарунку місцева громада не отримувала вже давно.

Здавалося, як ніколи щиро звучали слова теплих, як і та остання літня днина, вітань та побажань, подяки тим, хто доклав власних зусиль для зведення навчального закладу, до якого цими днями люди їдуть з інших сіл та районного центру, як на екскурсію. Бо й справді, побачити щось подібне випадає у нас не так вже й часто.

Депутат Рівненської обласної ради, директор приватного підприємства «Дизайн» Василь Кльоп сам у минулому відвідував цю школу. Звичайно, вигляд вона мала тоді зовсім інший, та й умови для навчання були далеко не такими сприятливими, як сьогодні. Та, попри все це, саме в стінах рідної

школи майбутній спонсор та меценат розвинув у собі риси характеру, які вплинули згодом на все його життя.

Є люди, для яких благодійність – це стан душі, моральний обов’язок. Вони безкорисливо віддають частину своїх коштів, часу та сил для того, щоб комусь стало краще. Така небайдужість фактично є інвестицією в інтелектуально-духовний потенціал держави. Однак сам Василь Федорович дивиться на ці речі простіше, бо його вроджена людяність не дозволяє

вважати доброчинну діяльність чимось особливим. На моє запитання, яку суму коштів довелося потратити на реконструкцію та матеріальне забезпечення школи, скромно відповів, що справа не в грошах, адже серед нас, українців, існують поняття набагато вищі та важливіші. А людська вдячність – це найбільша плата за добрі справи, яка приносить неперевершену радість і бажання продовжувати творити добро.

Мабуть, важко перерахувати, скільки благодійних місій встиг втілити в життя Василь Федорович. Причому, всі – на європейському рівні. Пригадую, який захват викликало у костопільчан збудоване та впорядковане ним дитяче відділення центральної районної лікарні. Та хіба лише це? Скільком іще школам допоміг Василь Кльоп, скільком храмам, релігійним громадам на Костопільщині, скільком людям повернув віру в себе, скільком з них завдяки безкорисливим пожертвам врятував життя! І це не просто слова, це – окрема тема, про яку варто розповісти широкому загалу для того, аби всі ми розуміли, поруч з якими благородними людьми живемо.

Та повернімося до новозведеної школи в Лісополі. Як стало відомо, окремі батьки вже виявили бажання перевести власних дітей на навчання з міських шкіл саме сюди. Певно, вагомішої оцінки нового навчального закладу годі було і чекати.

Вам також сподобається Більше від автора

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.