Прощання із Героєм відбудеться сьогодні, 6 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають нашого Захисника на кладовищі “Тинне”. Про це повідомляють в Рівненській міській раді.
Вже сьогодні на майдані Незалежності проведемо його в останню земну путь…
Максим Карпенко народився у Рівному 24 лютого 1990 року. Закінчив місцеву 19 школу, працював на меблевій фабриці. Згодом певний час був далекобійником, але врешті знову повернувся до виробництва меблів.
Син не служив строкову службу в армії, хоча дуже хотів. Але за станом здоров’я його комісували. Коли ж розпочалось повномасштабне вторгнення, ми розуміли, що він не витримає і піде. Дружина з дітками виїхали в Польщу, а Максим пішов добровольцем. Він навіть не відразу нам сказав, просто поставив перед фактом: я так більше не можу, — розповідає мама Героя Олена.
Служба давалася нелегко. Адже Максим побував у одних з найспекотніших напрямків — воював на Запоріжжі, Донеччині, Херсонщині.
Але він тримався, пройшов навчання на морського піхотинця, був старшим групи. Підбирав собі хлопців, які йшли в бій безвідмовно. Він розумів, що це квиток в один кінець, але завжди переконував, що повернеться. Казав, що мусить повернутися, бо ж у нього двоє зайченят, їх треба на ноги ставити, — продовжує мама.
Працьовитий, чесний, щедрий Максим був готовий віддати для інших все. Він надзвичайно любив донечок, яким виповнилося лише 9 та 6 років.
Максим просив, щоб я поїхала до дівчат, побачила їх, поцілувала від нього. Врешті погодилася. Востаннє ми з ним говорили 22 жовтня, а потім він пішов на завдання. Перед виходом написав мені прощання не прощаючись: “Мама, я по ходу вже не вернусь. Слава Україні! Морська піхота не прощається. Все буде добре. Я вас люблю, — каже Олена.
33-річний матрос, стрілець десантно-штурмової роти Максим Карпенко зник безвісти 24 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. 26 жовтня його тіло виявили та евакуювали з поля бою.
Хлопці з його групи телефоном розказували, що повернулися за ним, не могли його там просто залишити. У них була побратимська підтримка один одного – “Навіки вірні”. Пораненого Максима присипало землею. Вони його знайшли, він був ще живий, відповідав їм, але поки змогли дістати, на жаль, сина вже не стало… Це було 26 жовтня, — розповідає мама.
Читайте також: У Рівному попрощаються із двома загиблими військовими