«За звитягу»
Головною мотивацією для солдата має стати усвідомлення того, що отримані на БЗВП навички гарантують виживання.
І це основне завдання, яке виконує сержант Віталій Казмірчук (позивний «Кайзер»), інструктор одного з навчальних центрів Сухопутних військ Збройних Сил України.
За плечима у нього участь у бойових діях, із десяток результативних штурмів ворожих позицій.
Пішов служити у 25 років. Під час першої ж вилазки на бойові взяв полоненого, був поранений.
Сьогодні він учить новобранців азам військової науки.
Переконаний: усвідомлення того, що отримані навички під час базової військової підготовки гарантують виживання в реальних бойових умовах, є найкращим мотиватором на БЗВП.
Віталій, який родом із Рівненської області, розповідає, що після початку Великої війни йому прийшла повістка. На той час йому було ще 24 роки. Пішов в один із ТЦК та СП уточнювати дані, бо був непридатний по здоров’ю.
«Кілька разів ходив, аж «задовбався». Але коли виповнилося 25, то вирішив сам йти служити.
Після успішного проходження базової загальновійськової підготовки мені запропонували навчатися на командира відділення.
У січні 2023 року потрапив на службу в 10 Окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс».
Тут здобув неймовірний досвід. Познайомився з крутими хлопцями. Слава Богу, всі живі. На свої перші бойові потрапив у травні.
Це був перший контрнаступ на Бахмутському напрямку. Було немало успішних штурмів. Взяли кількох полонених. Відбили в окупантів трохи української землі…
Пізніше нашу роту, як найбільш результативну, перевели на Сіверський напрямок», – згадує Віталій.
Про перший бій згадує так:
«Отримали завдання штурмувати посадку. Вночі провели розвідку. Зранку після артпідготовки пішли на штурм кількома відділеннями.
Збоку нас підтримав наш танк. Ближче до окопів противника по нас почали фігачити автоматні черги. Зрозуміли, що російський солдат був в окопі один.
Вирішили його, так би мовити, морально-словесно задавити: криками й погрозами.
Він піддався, виліз з окопу: то плакав, то гроші якісь пропонував, звертався до нас «брат»…
Та який він нам брат?! Так ми взяли свого першого полоненого.
А потім штурмували далі, «задвухсотили» ще кількох орків. Адреналін зашкалював!».
Кадр з відео, на якому “Кайзер” розповідає про той самий бій
А страшно було?
«Страшно сидіти на позиції, коли тебе обстрілюють, а ти нічого не можеш зробити. У 23-му ще не було стільки дронів, як зараз. Артилерія по нас працювала теж активно. Треба все робити швидко, чітко і без заминок», – наголошує сержант Віталій Казмірчук.
За бойову роботу на Донеччині Віталій Казмірчук був нагороджений відзнакою «За звитягу» на той час Командувача Сухопутних військ, а на даний момент Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського.
Інструктором у навчальний центр потрапив з третього разу. Пройшов співбесіду.
Дали відношення. Пізніше через «Армію+» прийшло погодження. Каже, що за два роки відчувається різниця у проходженні курсантами базової загальновійськової підготовки (БЗВП):
«Насамперед, зараз усі інструктори мають бойовий досвід. Це дуже важливо. Бо коли я проходив БЗВП, то лише один наш інструктор був в АТО/ООС. Сьогодні хлопці мають більше навиків, реального, не теоретичного досвіду.
Я також пройшов курс лідерства на вишколі у Великій Британії. І коли все це поєднати разом, то виходить круто. Хоча британці не мають такого бойового досвіду, але багато чого дізнався і навчився корисного.
Головне: поки йде війна, то головною мотивацією для солдата на БЗВП має стати усвідомлення того, що отримані тут практичні навички і знання гарантують виживання в реальних бойових умов0ах. Це найважливіше».
Сержант «Кайзер» – ходячий оптиміст, бо сум і страх не найкращий товариш солдата. Тим більше, коли вдома чекає дружина і маленький синочок. Бо ж заради них, миру і щасливого майбутнього родини і країни, сержант Віталій Казмірчук, продовжує військову службу у ЗСУ.
Прості люди – непроста робота. Війна не закінчиться без тебе!
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото відділу зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” та з особистого архіву “Кайзера”.