Що саме закон вкладає в поняття «піклування»
Турбота про батьків — не лише моральний, а і юридичний обов’язок. Українське законодавство прямо зобов’язує повнолітніх дітей матеріально підтримувати своїх непрацездатних батьків. І мова не лише про добру волю — це вимога, закріплена у Сімейному кодексі України, пише Стіна.
Хто вважається непрацездатним
Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні сини й дочки зобов’язані утримувати батьків, які втратили працездатність та потребують допомоги.
До таких осіб належать:
-
ті, хто досяг пенсійного віку,
-
або мають встановлену інвалідність (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Це положення підкріплює й Конституція України (стаття 51) — держава наголошує, що діти зобов’язані піклуватися про своїх літніх або хворих батьків.
Під «піклуванням» закон розуміє не лише фінансову допомогу, а й особистий догляд, юридичний захист інтересів, допомогу в оформленні документів чи соціальних виплат.
Як визначається розмір аліментів
Якщо батьки не отримують добровільної підтримки, вони мають право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Подати позов може як один із батьків, так і обидва, причому суд має право залучити всіх повнолітніх дітей, навіть якщо позов спрямований лише до одного з них.
Згідно зі статтею 205 Сімейного кодексу, розмір аліментів встановлюється у твердій грошовій сумі, враховуючи:
-
рівень доходів і матеріальний стан дітей;
-
фінансові потреби та стан здоров’я батьків;
-
наявність у них пенсії, пільг або майна, яке приносить дохід;
-
інші важливі обставини — наприклад, якщо дитина живе за кордоном чи має нестабільний заробіток.
Додаткові витрати на лікування і догляд
У випадках, коли звичайні аліменти не покривають потреб батьків, закон дозволяє вимагати додаткові виплати.
Як передбачає стаття 203 Сімейного кодексу України, діти можуть бути зобов’язані оплачувати витрати на:
-
лікування або реабілітацію,
-
придбання ліків,
-
постійний догляд чи допомогу соціальних працівників.
Крім щомісячних платежів, суд може ухвалити рішення про одноразову компенсацію або регулярні додаткові виплати (ст. 206 СК).
Таким чином, дитина може одночасно сплачувати аліменти та окрему суму на догляд за хворими батьками.
Коли діти можуть не платити
Закон захищає не лише права батьків, а й справедливість. Є обставини, коли діти звільняються від обов’язку утримувати матір чи батька.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу, діти мають право не сплачувати аліменти, якщо:
-
батько або мати були позбавлені батьківських прав і ці права не поновлені;
-
батьки ухилялися від виховання дитини, не брали участі у її житті та не виконували своїх обов’язків.
Крім того, у виняткових випадках суд може обмежити строк сплати аліментів — до трьох років, якщо фінансовий чи сімейний стан дітей не дозволяє допомагати довше.
Турбота про батьків — це не просто виконання закону, а вияв поваги до власного коріння.
Українське законодавство не змушує дітей «платити за минуле», воно лише нагадує: ті, хто подарував нам життя, мають право на підтримку, коли самі вже не можуть про себе подбати.
Аліменти на батьків — це не тягар, а форма вдячності та людяності, закріплена на рівні держави.