В той час як у Європі тренд на перехід на 4 робочих дні на тиждень
В Україні дедалі частіше з’являється інформація про запровадження шестиденного робочого тижня для окремих категорій працівників. Йдеться не про загальне правило для всіх, а про спеціальні умови, які діють у період воєнного стану. Державна служба з питань праці пояснила, кого саме можуть торкнутися ці зміни та на яких підставах вони впроваджуються.
Кому можуть збільшити кількість робочих днів
Під час воєнного стану закон дозволяє змінювати режим праці для працівників, залучених у сферах оборони, безпеки та забезпечення життєдіяльності населення. Йдеться, зокрема, про підприємства критичної інфраструктури, енергетику, транспорт, медицину, комунальні служби та інші галузі, без яких неможливе стабільне функціонування держави.
Такі норми діють з моменту запровадження воєнного стану і мають тимчасовий характер. Їхня мета — забезпечити безперервну роботу ключових секторів економіки та державних сервісів в умовах війни.
Який графік може встановити роботодавець
Українське законодавство не зобов’язує всіх роботодавців автоматично переводити працівників на шестиденний тиждень. Формат роботи визначається керівником підприємства з урахуванням виробничої необхідності.
Це може бути:
-
шестиденний робочий тиждень;
-
п’ятиденний графік із подовженими робочими змінами;
-
інший режим, що дозволяє виконувати завдання в умовах підвищеного навантаження.
Правові підстави таких рішень закріплені у статті 6 Закону України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Максимальна тривалість робочого часу
Для працівників об’єктів критичної інфраструктури тижнева норма робочого часу може бути збільшена до 60 годин. Водночас для категорій, яким за законом встановлено скорочений робочий час, навіть під час воєнного стану діє обмеження — не більше 40 годин на тиждень.
Таким чином, держава намагається балансувати між потребами оборони та збереженням базових трудових гарантій.
Як це виглядає в країнах Європи
На тлі українських реалій європейський ринок праці рухається у протилежному напрямку. У низці країн активно тестують або вже впроваджують чотириденний робочий тиждень без зменшення зарплати. Зокрема:
-
Ісландія — одна з перших країн, де масштабні експерименти з 4-денним тижнем визнали успішними;
-
Бельгія — офіційно дозволила працівникам переходити на чотириденний графік за домовленістю з роботодавцем;
-
Велика Британія та Ірландія — проводили національні пілотні проєкти з позитивними результатами для продуктивності та добробуту працівників.
Що стосується шестиденного робочого тижня, то в більшості країн ЄС він не є нормою. У мирний час така модель майже не застосовується на законодавчому рівні. Навіть у південних країнах Європи, де раніше траплялися довші робочі тижні, нині домінує стандарт 5 робочих днів.
У цьому контексті Україна фактично є унікальною, адже вимушене розширення робочого часу пов’язане не з економічною моделлю, а з війною та необхідністю підтримувати державу в умовах надзвичайної ситуації.
Шестиденний робочий тиждень в Україні — це не загальне правило, а тимчасовий захід для окремих сфер. Після завершення воєнного стану трудове законодавство має повернутися до стандартних норм. Водночас працівникам важливо знати свої права та розуміти, що навіть у складних умовах вони залишаються захищеними законом.
Український досвід сьогодні — це приклад того, як трудові правила адаптуються до викликів війни, тоді як Європа в мирних умовах може дозволити собі експериментувати зі скороченням робочого часу.