На радість Москві (АК)
Виграти війну, діючи на вільно-ринкових засадах – неможливо. Особливо, коли тобі протистоїть на багато більша консолідована Держава з, фактично, безконечними резервами і невичерпними – інженерно-технічними можливостями.
Яскравим доказом цього є тотальна перевага РФ у засобах нищення наших міст на всю глибину України.
Особливо потерпає енергетика. Технічно кажучи, те, що ми спостерігаємо зараз це реальний Енергетичний колапс.
Колапс, який є прямим наслідком – бездіяльності Держави, яка запровадила Ринок у комунальній сфері на тлі Корупції, як невід’ємного елементу бюрократичного управління на всіх рівнях.
В результаті, всі рішення, які б мали ухвалюватися й виконуватися швидко, розтягуються у нас на безконечні місяці, що переростають у роки.
Роки реальної Війни, упродовж якої Ворог знищує Україну.
Владислав Оленченко зазначає:
– Наслідки рішення – зробити бізнесом інфраструктуру міст ми бачимо щодня.
Власники-монополісти вибудували ешелоновану оборону свого монопольного становища, наголосувавши у радах та наприймавщи в органах виконавчої влади купу рішень, якими захистили себе від конкурентів.
Націоналізація цих монополістів? Та ви шо! Ринок не дозволяє! Демократія! Ми ж не у Великобританії, де, після Другої Світової було проведено націоналізацію природних монополій!
Так Оленченко відгукнувся на допис Олександра Соколовського, який повідомляє речі абсолютно – вражаючі:
– На генераторах економіка країни довго не втримається. Щоб вистояти нам потрібні сотні і тисячі нових обʼєктів малої генерації.
Ніяких ракет та шахедів росіянам не вистачить, щоб покласти таку систему, адже знищити кілька десятків великих ТЕЦ ще можливо, а одночасне уразити сотні малих генеруючих обʼєктів у великому місті практично нереально.
Так чому ж, за рідким виключенням, наші підприємці розуміючи ризики та маючи фінансування за чотири роки війни не скористалися можливостями вкладення грошей в генерацію? При тому, що український бізнес дуже адаптивний?
Все просто.
Знаєте, який шлях треба здолати, щоб отримати в Україні дозвіл на будівництво за власні гроші обʼєкта малої генерації, як бізнес або для власних потреб?
Базові документи:
Крок 1: Договір оренди землі.
Крок 2: Отримання містобудівних умов.
Крок 3: Якщо об’єкт розміщується на території діючого кадастрового номера, необхідно пройти через сесію місцевої ради для отримання договору суборенди.
Це означає також пройти земельну комісію місцевої ради.
Далі потрібно отримати ще 13 докумнетів:
№ 1 Ліцензію на торгівлю електроенергією.
№ 2 Ліцензію на виробництво тепла.
№ 3 Ліцензію на виробництво електроенергії.
№ 4 Технічні умови на воду.
№ 5 Технічні умови на газ.
№ 6 Технічні умови на електроенергію.
№ 7 Експертизи по кожному проєкту.
№ 8 Дозвіл на початок робіт.
№ 9 Документи на введення в експлуатацію.
№ 10 Отримання коду у місцевому облгазі.
№ 11 Договір з «Нафтогаз Трейдинг».
№ 12 Наказ Міністерства енергетики (який необхідно щомісяця оновлювати).
№ 13 Договір з «Укренерго» на підставі наказу Міненерго (який, відповідно, теж необхідно щомісяця перепідписувати у вигляді додаткової угоди).
І так по кожній окремій адресі.
Додам, що процедура однакова, що для великої станції, що для невеликого об’єкта на 1 МВт.
Крім того не забуваємо, що підприємці завжди рахують гроші, а при такої кількості паперової роботи, ціна обʼєкту може зрости у рази.
Тому зарегульованість державою цього ринку вбиває нас і нашу економіку під час війни не менше ворожих ракет.
Усі ці бюрократичні процеси треба зменшувати, а процедури спрощувати. Навіть якщо для когось це вигідний бізнес.
Бо ми всі розуміємо що насправді потрібно для прискорення на кожному цьому колі дозвільного пекла. А створення «зеленої вулиці» для масового будівництва малої генерації залишить тисячи рєшал без звичних джерел доходів.
Але що нам важливіше? Питання риторичне.
На жаль, автор наведеного допису не розуміє, що радикальне та єдино правильне рішення лежить НЕ в площині «спрощення процедур», яке також може зайняти роки, а в Націоналізації комунальної сфери та всіх природних монополій, як мінімум, на період Війни.
Так само, якщо ми хочемо вижити, Україна має консолідувати усі бюджети, а не дозволяти місцевим громадам укладати бруківку гектарами в той час, як ворог уже розгортає наступ на ті ж самі міста.
Одним словом…
*АК — авторська колонка