Чт. Жов 10th, 2024

Той, хто творив журналістику Рівненщини

Лише, коли хтось іде, ми усвідомлюємо втрату. Тоді, хай не на довго, але доволі гостро і чітко ми згадуємо про людину – головне.

Андрій Ситай був людина – непересічна, у всіх відношеннях – висока і справжня. Надзвичайно талановита.

І безперечно – красива.

 

Ситай Андрій Григорович – народився 1948 року в селі Велике Вербче Сарненського району на Рівненщині.

Після здобуття фаху журналіста у Львівському Університеті ім. Івана Франка працював в Рівненській державній телерадіокомпанії на посаді директора телерадіокомпанії. Заслужений журналіст України.

Ліворуч — перше приміщення обласного Радіо, звідки велося мовлення аж до 1983 р.

Він починав ще в першому приміщенні Обласного Радіо на 16 липня і, фактично, керував переходом у нові пенати Рівненської обласної телерадіокомпанії, яке довгі роки була мовником №1 й гуртувала довкола себе – кращі творчі сили Рівного та Рівненщини.

Андрій Григорович Ситай – з його високим даром слова, з його глибокою порядністю та людяністю справжнього Майстра очолював тоді цю команду надзвичайно талановитих, відданих справі та професійних людей.

Про смерть батька його син, Святослав Ситай, повідомив учора:

Приїхав сьогодні надвечір до батьків незаплановано, у справах робочих, бачу Григорович виходить з хати. Легко спокійно.

– Привіт, Та, .- як завжди вітаюсь.
– Привіт, Славику. – та й пішов собі десь по господарству.
За хвилину його не стало

Я безмежно вдячний Тобі за все. Цього «всього» настільки багато , що виокреслити головне навіть не маю такого масштабу думки.

Ти – назавжди успішний, з прекрасною інтуїцією, абсолютно на своєму місці в будь який період свого життя, як кажуть «прушний», удачливий, талановитий, такий, що багато досяг, зміг і… і я б не сказав, що все це через якусь силу, якісь надзусилля.

 

Просто Тобі все, що робив, – подобалось і тому вдавалось.

Ця світлина , напевно, найкраще передає Тебе для спомину. Ти завжди в роботі.
Дякую, Батьку!

Спочивай з миром.

Попрощатись з померлим – у неділю, від 9-і ранку в селі Вересневе, що в районі аеропорту, вулиця Вереснева 22.

Під дописом Святослава понад 100 коментарів. От лише деякі:

Світлана Сабанюк

Щирі співчуття! Важко повірити.. Спочивайте в царстві небеснім, Андрію Григоровичу… Вічна пам’ять…

 

В’юн Євген

Не можу повірити в те, що сталося . Несподівано, шокуюче, боляче. У Андрія Григорович було так багато планів…

Мої щирі співчуття родині і світла пам‘ять колезі, другові, сусіду

 

Ілліна Валентина  ·

Не вірю… тільки вчора бадьорий , сповнений енергії писав, у нього було стільки ідей, креативу, зауважень…

Щиро співчуваю з приводу такої тяжкої втрати. Хай Господь прийме душу новопреставленного Андрія у Своїх небесних обійстях .. Вічна памʼять …

 

Alexandr Safronov

Будемо завжди пам’ятати чудову талановиту людину: Андрія Григоровича Ситая. Він вплинув на мій світогляд та творчість. Відкрив шлях до найулюбленішої професії. Вічна пам’ять. Буде дуже не вистачати…

 

Інна Білецька  ·

Співчуваю. Читала днями, милувалася течією думки

 

Анатолій Гуменюк

Не хочеться вірити… Ще вчора дискутував з Григоровичем на його сторінці у фб на політичні теми…Болюча втрата для ветеранської журналістської спільноти, і не тільки для неї.

Вічна пам’ять талановитому колезі-журналісту, медіаменеджеру і цікавому письменнику-новелісту!

 

Людмила Терещенко

Таких не забувають!!!

Спочивай з миром, Андрій Ситай !!!

Як же ж сумно!!!

 

Руслана Радзіховська

Як же ж так…. ніби не так давно з ним спілкувалась…,

Андрій Григорович ,людина, яка виокреслила моє професійне життя.

Сумно, печально… не те слово…

Світла памʼять



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.