Пт. Лип 19th, 2024

Завтра, 19 жовтня, Рівненська громада проведе в останню путь трьох своїх Героїв — Дмитра Одинця, Дмитра Тихонюка та Анатолія Солтиса. Про це повідомляють в Рівненській міській раді.

Дмитро Одинець народився 4 березня 2000 року у Рівному. Тут навчався у 25 школі, а після завершення навчання вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України. Тут, у Києві, під час навчання, знайшов для себе ще одне покликання – навчав дітей плавання. Був тренером і отримував від цього величезне задоволення.

Після завершення навчання Дмитро розпочав роботу в ІТ сфері. Склалося так, що навіть на фронті його не відпускала професія, і він мав позивний “ІТ”.

Від початку повномасштабного вторгнення Дмитро, який був непридатний до служби, шукав усі можливі варіанти, щоб все ж потрапити на фронт. Тривалий час йому відмовляли, а у липні 2023 року його мрія здійснилася.

Про перебування на передовій наш Герой практично нічого не розповідав близьким. Сестра Вероніка каже, що вони навіть думали, що він був просто оператором дрона, а Дмитро насправді був членом штурмового взводу.

Рідні згадують Дмитра з любов’ю та теплом. Адже завжди відкритий, щирий та готовий прийти на допомогу Дмитро завжди був поруч з ними. По життю військовий був “щасливчиком”, у нього завжди все виходило, що б він не починав. Але, на жаль, 16 жовтня цього року життя Героя обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області.

Дмитро Тихонюк народився у Рівному 20 лютого 1987 року. Навчався спершу у 1, а за тим у 10 школі. По завершенню вступив у перше училище, а потім продовжив навчання у РЕГІ (зараз МЕГУ ім. Дем’янчука). Працював кур’єром у “Новій пошті”.

Дмитро — старший із п’яти братів. Рано залишився без батька, тож відповідальність та тягар турботи за усіх хлопців лягли на плечі матері — Неоніли Петрівни. А Дмитро, як найстарший, допомагав їй у всьому, був опорою та підтримкою. Саме із ним мама планувала зустріти свою старість. Бо ж інші сини одружилися, виховували діток. А Дмитро ще не встиг, був завжди поряд з мамою. Він мало думав про себе, більше про інших та надзвичайно тішився племінниками.

Він не служив в армії, вважався непридатним до служби. Але коли у травні цього року прийшли з військкомату та вручили повістку пішов не вагаючись. Швидко пройшов медичну комісію та поїхав на навчання на Житомирщину. Йому було важко, бо ж був невисокий, худорлявий. Але казав, що старається робити все, щоб не відставати від хлопців, з якими служить, – розповідає тітка Героя Віра.

Врівноважений, спокійний, добрий Дмитро ніколи не розповідав мамі про те, що з ним відбувалося, як йому важко, більше розпитував про її здоров’я, про племінників. Деталі відкривав рідний брат. Він же намагався вберегти мамине серце, особливо після першої страшної звістки.

З п’яти братів служили у війську четверо. 28 вересня 2023 року сповістили, що один з близнюків зник безвісти. Досі не маємо жодної інформації про нього. Другий син — отримав поранення, зараз на реабілітації. Іще один — на Запорізькому напрямі, а Діма віддав своє життя…, – продовжує Віра.

36-річний гранатометник солдат Дмитро Тихонюк загинув 11 жовтня 2023 року поблизу міста Мар’їнка на Донеччині…

Анатолій Солтис народився у селі Привільне на Дубенщині. Навчався у місцевій школі, а за тим здобував фах у Мирогощанському технікумі. Після закінчення влаштувався на роботу в КП “Рівнеелектроавтотранс”. Тут і пропрацював понад 30 років електромонтером контактної мережі.

Він служив строкову службу, тому коли прийшла повістка Анатолій був спокійний. Мобілізували його 10 травня цього року. Спершу направили на Волинь, а за тим відразу на Куп’янський напрямок. Говорив, що йде захищати своїх дітей Анатолій завжди дуже позитивно до всього ставився, тому й ішов служити зі словами: “Спіть спокійно, я вас захищаю”, – розповідає дружина Героя Зоя.

Життєрадісний, оптиміст за натурою Анатолій вірив у нашу перемогу, що все буде добре. У цьому запевняв рідних і під час телефонних розмов, заспокоював, підтримував стареньку маму.

Анатолій з тих людей, хто радіє кожному дню. У нас два сини — 20 і 28 років, вони мали спільні плани, надії, бажання. Обговорювали, що треба буде зробити, коли тато повернеться додому з перемогою, навіть думки не було, що може статися інакше. На жаль, плани так і залишаться планами…, – продовжує дружина.

53-річний старший сержант загинув 14 жовтня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі села Першотравневе Харківської області…

Прощання із Героями відбудеться завтра, 19 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають їх на кладовищі “Нове”.

Читайте також: Вихованець Здолбунівської школи важкої атлетики нагороджений Золотим хрестом

Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.