Чт. Гру 5th, 2024

Чим Україна тішила любителів ароматів

Миколаївські «Червоні вітрила»

Миколаївське підприємство з романтичною назвою «Червоні вітрила» було відомо поряд з «Новою зорею» на весь Радянський Союз і навіть за його межами. Міжнародну славу фабриці принесли її подарункові парфумерні набори, виробництво яких було однією з тенденцій радянської парфумерії.

Стандартний набір складався з двох флакончиків – парфумів і одеколону в красивій коробочці.

Свій початок «Червоні вітрила» беруть з 1927 року – тоді в приміщенні колишньої миколаївської аптеки Ландау відкрилася скляно-парфумерна фабрика «Астра». Правда, до Другої світової війни фабрика випускала лише пляшки, і тільки в 1944 році тут зайнялися парфумерією. Ну, як парфумерією…

Справа в тому, що за радянських часів вона вироблялася по ДОСТу, тобто створювалася одна типова композиція, яку потім могли повторити за стандартною формулою на всіх фабриках. Старт виробництва продукції на «Астри» збігся з катастрофічною нестачею обладнання, тому відомі одеколони а-ля «Потрійний» або «Шипр» спочатку змішували в… бідонах.

Вже в середині 60-х фабрика почала називатися «Червоними вітрилами», а її технологи почали створювати власні оригінальні парфуми. Незабаром виробництво стало орієнтоване переважно на групу «екстра», тобто елітну та найдорожчу парфумерію.

“Рідна Україна”. У наборі парфуми “Сонечко “, “Море “, ” Зорі “. 70-ті роки

Одним з найзаповітніших для модної радянської панянки флакончиків були духи «Ассоль», їх вартість становила близько дев’яти рублів, у той час як звичайні духи коштували 1,50-3,00 руб.

Дуже популярними були аромати «Шахеризада», «Димок», «Тет-а-тет», «Російський ліс», а зі стартом Олімпіади в Сочі – одеколони «Спортклуб» і лімітований «Міша Олімпійський».

З розпадом Союзу фабрику довгий час ділили і викуповували різні концерни, і зараз, по факту, на її потужностях працює косметичне підприємство «Амальгама Люкс».

Львівський одеколон

Продукцію парфумерних фабрик Львівщини можна було дізнатися навіть за назвами : парфумери випускали парфуми « Високий замок», «Спогади про Львів » і легендарний одеколон «Карпати».

Виготовляли такі парфуми невеликими тиражами і частенько їх дарували в якості оригінального сувеніра зі Львова.

У кавовій столиці України діяли аж дві парфумерні фабрики. Називалися вони парфюмерно-косметична фабрика «Львів» та фабрика «Червона гвоздика». Перша, на жаль, до нинішніх часів не дожила, хоча за радянських часів була дуже популярна – багато в чому завдяки саме одеколону «Карпати».

А ось «Червона гвоздика», яку заснували ще в 1919 році, існує донині і називається «Едельвейс».

Правда, потужності виробництва вже не ті, а зі старого асортименту, яким славилася фабрика («Білі троянди», «Подарунок», «Червона гвоздика», «Вечірній Львів»), нічого вже не випускається.

Харківський «Шипр»

Історія харківської парфюмерно -косметичної фабрики бере своє коріння в 1923 році і трохи нагадує історію « Брокара і Ко» – вона також починали з невеликого миловарного заводика.

У ті часи Комітет з праці при Всеукраїнській раді профспілок вирішив створити невелике підприємство « Трудовий хімік » – в якості заходів щодо викорінення повального безробіття. Вже через п’ять років ця фабрика запрацювала на повну потужність, а до 1934 року при заводі утворилася парфюмерно-косметична фабрика.

До початку 40 -х років продукція фабрики вже була на прилавках. Але не встиг народ до неї звикнути, як трапилася війна. У 1941 році практично все обладнання демонтували, повантажили у вагони – і вивезли до Уфи. А після окупації Харкова від приміщення фабрики залишилися одні руїни, і відроджувати справу довелося практично з нуля.

Але вже в 1954-му фабрику було не впізнати: відновили не тільки майже всі довоєнні корпуси, але і побудували нові. На місці організували власну парфумерну лабораторію, до роботи залучили кращих фахівців, які отримали можливість створювати неповторні фірмові запахи, а не тільки змішувати компоненти по ДОСТу.

До слова, серед «достівської класики» на фабриці розливали і епохальний одеколон «Шипр», яким і освіжалися, і рани промивали, і всередину приймали (бо зміст масової частки етилового спирту було не менше 70%).

А от серед «фірмачів» популярні були парфуми «Оксана», «Адам і Єва», одеколони «Мрія» та «Містер Ікс». Саме харківську фабрику називали українським «Дзінтарс» завдяки польоту фантазії її технологів: вони називали аромати на тему мистецтва («Моцарт»), придумували одеколони для дітей («Антошка») і навіть для тварин!

Кримська «Червона троянда»

Був у Радянському Союзі і свій Прованс: сонячний Крим став прекрасним майданчиком для вирощування запашної лаванди, фіалок, а головне – ароматних троянд і коріандру. А це, власне, натуральна сировина, яку не потрібно було закуповувати за кордоном утридорога.

Тому в 30-і роки в Сімферополі розпочав свою роботу ефіроолійний радгосп-завод «Червона троянда», в який входило сім підприємств. На заводі вироблялося рожеве і лавандове ефірні масла, екстракти ладанника і беладонни. А сировину завод вирощував на власних плантаціях.

Близько 30 років завод виробляв лише масла, і тільки в 1960 році на «Кримській троянді» почали випускати маленькі зразки парфумерно-косметичної продукції – так би мовити, на пробу.

Спочатку передбачалося, що це буде тільки сувенірна продукція для туристів, і завод представив всього близько 15 різних флакончиків – духи і ефірні масла в подарункових дерев’яних і картонних упаковках. 

Продукцію цю швидко стали розкуповувати не лише туристи, а й кримчани, тому виробництво розширили – побудували і запустили нові автоматизовані цехи, в яких вироблялися кримські одеколони й парфуми.

Наприкінці 80-х асортимент налічував понад 60 найменувань, серед яких – духи «Кримські», «Блакитна долина», «Індійський сандал» і одні з найбільш впізнаваних (завдяки кримській троянді) – «Милій жінці».

З розвалом Радянського Союзу, на жаль, провадження парфумерії на масовому рівні згасло. Зараз в Україні продовжують функціонувати близько десятка невеликих підприємств : вони закуповують концентрат (найчастіше варіації на популярні брендові аромати), розводять його, і відправляють у продаж.

Джерело



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.