Чт. Жов 10th, 2024

У списку їх 14

Бабульки – «бульбашки на воді під час дощу» або «плоди картоплі з насінням». Ви могли б подумати про бабусь на лавочці біля під’їзду, проте ні, у гуцульського діалекту є зовсім інші визначення цього слова.

Бігун – ми звикли до того, що так називають чоловіка, що біжить. Проте на Одещині так називають стрижень, на який навішують ворота або двері. А бігункою називають діарею чи свинку, якій пів року.

Блуд вчипивсі – людина, яка заблукала. Може здатись, що гуцули говорять про венеричні хвороби, проте ні, вони мають на увазі, що якась нечисть заплутала людину, тому вона заблукала.

Прати у вагонах – Перше, що спадає на думку, то це те, що хтось пере у потязі. Але, так на Одещині називають корито. А вагонцями – глибоку тарілочку для перших справ.

Вовк – захворювання прямої кишки на Гуцульщині або осердя кавуна на Одещині. Навіть у такого звичайного слова є діалектичні значення в інших регіонах.

Галька – нижня спідниця з мереживом. Чуючи це слово, в голові з’являється картинка дрібних камінців на березі моря. А на Львівщині це назва елемента одягу.

Говорити пустої – вживати нецензурну лексику. Можна подумати, що це описує людину, яка говорить щось безглузде, проте, гуцули кажуть так про непристойні слова.

Груба людина – грубою людиною можна назвати не тільки невиховану та різку людину, а ще й вагітну жінку.

Дирун – окунь. Спочатку може здатися, що це слово дерун написане з помилкою, але насправді так в Одеській області називають рибу окунь.

Добро – гаразд або достатньо. Добро, це не тільки те, що ми звикли називати добром. Для Львівщини це ще й позначення, що чогось вдосталь або слово, щоб висловити згоду зі співрозмовником.

Котик – щиколотка. Ви можете знати багато значень слова котик, проте точно не знали гуцульського означення частини ноги.

Підбивати – заправляти (салат, борщ). Ви могли знати безпосереднє значення цього слова, проте не знати Львівського означення.

Піший – кущовий. Ми звикли до значення «той, хто ходить пішки», проте на Львівщині кущову квасолю називають «піша фасоль». А на Бойківщині «піший віз» це дерев’яний віз із драбинками.

Розсіл – бульйон. Ми звикли до того, що так називають розчин, яким заливають овочі для маринування або консервації. Проте, так кажуть не у всіх регіонах України.



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.