Чому нас так не люблять сусіди?
Тимофій Лазаускас, що у соцмережах має статус: «Свій в Україні та Британії», поділився розмовою з італійцем, який сказав, що українці за кордоном ламають систему виживання. І ось чому:
1. Коли українець приїжджає в нову країну, він не грає за правилами «будь тихим і зливайся», він шукає як зробити своє місце.
У Франції я бачив, як хлопець з Харкова за місяць влаштувався не прибиральником, а менеджером, просто бо на співбесіді сказав: «Ви шукаєте працівника, а я принесу вам клієнтів».
Місцеві шоковані, бо вони самі не додумуються так ламати сценарії. Це не інтеграція, а створення власних правил гри.
2. Більшість європейців приймають нову країну як фінальну точку, але українець дивиться на неї як на транзит.
У Польщі знайома дівчина брала будь-яку роботу, але ввечері вчила мову й писала заявки на гранти. Через рік вона вже відкрила школу для дітей мігрантів.
Вона жила з думкою: «Я тут тимчасово, але я зроблю так, щоб мене неможливо було ігнорувати».
Саме цей підхід ламає систему виживання й робить українців помітними.
Фото ілюстративне
3. Є різниця між жити і виживати.
У Чехії один хлопець розповів, як відчував себе прибитим, поки не почав возити з собою баночку сала й пригощати колег. «Вони почали сміятися, питати що це, і я перестав бути чужим». Маленька річ, але вона стирає стіну між «ми» і «вони». Українці не чекають, поки інтеграція станеться сама, вони створюють її руками, їжею, мовою.
4. Там, де інші бояться показати слабкість, українець перетворює її на ресурс.
В Іспанії я чув, як жінка сказала начальнику: «Я не знаю, як це робити, але я навчуся вдвічі швидше, ніж будь-хто». І він повірив.
У культурі, де люди бояться зізнатися у незнанні, українці використовують це як хід конем. Їхня адаптація — це гра на чесності, яка зносить бар’єри.
5. Найсильніше відрізняє українців те, що вони тримаються громади, але не для пліток, а для реальних дій.
У Берліні одна спільнота організувала курси німецької в гаражі, бо офіційних місць не вистачало. Ідея проста: «Ніхто за нас не зробить, то ми самі».
Це не романтика, а холодний розрахунок, що виживає не той, хто інтегрується в систему, а той, хто створює свою.
Цей мотивуючий допис зібрав понад 10 тисяч вподобайок. У коментарях люди також ділилися своїми історіями:
natalia_praha_
Мене Чехія ломала так! Але я витримала. Жодного унітазу! Нострифікувала диплом, вчу мови, збираю стартовий капітал, моя мета створити свою агенцію нерухомості як була в Україні. Я не здамся
dmytro_kostiuk
Країна не стане квітучою, якщо всіх критикувати! Потрібно підтримувати навіть тих, що говорять суржиком і хвалити їх за старання. Тоді зростання нас всіх і об’єднає, а не писати «миру і добра» після тони хейту.
julia_lupa_foto
В Ірландії меня взяли помічником повара в ресторан, без базових знань та з мінімальною англійською, тільки тому що я сказала: дайте мені два випробувальних тижні і я всьому навчуся. Вони не вірили що за два тижні я зможу навчитися, але я змогла зробити так, що вони потім не хотіли мене відпускати
ogramota
Ми круті! Ми можемо все, будь-де – я вивчила мову німецьку з 0 до B2 за 1,5 року та вже 1,5 роки працюю в офісі у відділу маркетингу в Німеччині.
paris.travel.katya
Читаю коментарі і горда тим, що я українка і що наші українці – це нація, яка має колосальний потенціал … і саме за це так не люблять нас сусіди.