Нд. Лис 24th, 2024

Все через дзвінки

Фото ілюстративне

Український журналіст і блогер Володимир Золкін розповів, що російським полоненим окупантам в Україні створили настільки комфортні умови в полоні, що це стало заважати обмінам. Оскільки росіяни інколи просто не хочуть повертатися до себе в рф, адже у багатьох з них вдома – набагато гірші умови, ніж в полоні.

Полонені росіяни мають усе:

Нормальне харчування, нормальне чисте ліжко, тепле водночас. Теплу воду в душі, якої, я ризикну сказати, відсотків 30 із них ніколи раніше не відчували. Й унітази, яких відсотків 10 із них не бачили раніше. У них є посилки, – розповів Володимир Золкін.

В таборі для російських полонених також є барбершоп, пекарня, магазин, можливість заробляти гроші і спілкуватися з рідними.

Попри те, що такі умови військовополоненим гарантують Женевські конвенції, Україна, на думку Володимира Золкіна, може «уже аж так не перегинати» з хорошими умовами.

Росіяни в таборі для полонених кріпець вирощують, щоб приправити картопельку, щоб вона як, знаєте, домашня. Тут списую на наш менталітет, ми якісь надто вже добрі люди. Гостинні навіть до такого. Воно (ред. – росіяни) ж не розуміє доброти. Воно сприймає будь-яку доброту як слабкість, – каже Володимир Золкін.

При цьому він наголосив, що дзвінки не передбачені Женевською конвенцією і є ініціативою України. І це, на думку Володимира Золкіна, сприяє тому, щоб окупанти й далі перебували в інформаційному полі рф.

Коли цей умовний Ваня телефонує умовній Марфі й обидва розуміють, що їх слухає на тому дроті ФСБшник… І Ваня не буде говорити про те, яку неправду їм у росії розповідали по телевізору. І не буде розповідати, як в українців добре, які вони добрі й чудові. Ні. Зате Марфа розповідатиме Вані, що їй Скабєєва розповіла по телевізору.  Це перший негативний бік дзвінків полонених їхнім рідним у росію. Другий негативний бік – в рф родичі не кваплять свою владу з обміном, бо знають, що їхнім близьким в Україні нічого не загрожує, – пояснив Володимир Золкін.



Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.