Ці звичаї формувалися під впливом ідеології, державної пропаганди та соціалістичного способу життя
Фотографії з похорону
Й досі невідомо звідки саме з’явилася ця традиція, але в СРСР було заведено закарбовувати на світлинах не лише приємні та позитивні моменти, а й доволі сумні.
Можливо корінням вона сягає 19 століття, коли покійних людей саджали як живих та фотографували, адже за життя не кожна людина могла дозволити собі таку розкіш.
А в СРСР люди, включно з дітьми, вставали навколо труни померлого родича та робили спільне фото. Також обов’язково крупним планом знімали обличчя покійного та саму могилу у квітах. Ці світлини мали доволі моторошний вигляд.
Похоронні оркестри
Ще однією незвичною для сучасних людей традицією, пов’язаною з похоронами були супроводи померлого оркестром. Під час проходу вулицею з відкритою труною лунали гнітючі тематичні пісні, які створювали специфічну атмосферу. В такі дні навіть діти не виходили гуляти надвір, адже були наляканими.
Покладання квітів на весіллі
Здавалося б, весілля – це щасливий день, коли вся увага повинна бути спрямована на молодих, але в СРСР молодята обов’язково відвідували місця з різними пам’ятками та клали квіти до постаментів вождів та до вічного вогню. Це робили за будь-якої погоди.
Товариський суд
Так званий товариський суд – це дуже дикий звичай. Під час нього на суспільні збори викликали усіляких бешкетників, хуліганів та невірних чоловіків і привселюдно принижували та ганьбили їх. «Підсудні» мали смиренно це вислуховувати та виправдовуватися, інакше суспільство вирішувало, що вони недостатньо покаялися та могло написати скаргу до їхнього керівництва, через яку чоловіків могли навіть звільнити.