Факти з життя митця, якого знищила радянська влада.
Павло Тичина — постать складної епохи, людина, чия творчість віддзеркалювала непрості часи, у які він жив і творив.
Він володів сорока мовами, але не афішував цього. Його фанатична любов до української мови призвела до звільнення з посади міністра.
Проте, це йому не завадило. Молодий Тичина подарував Україні яскраву поезію, наповнену символізмом, музикою та світлом.
Дитинство та перший старт
Павло Тичина був талановитим українським поетом і музикантом, який народився в бідній багатодітній сім’ї. Його батько був суворим, а мати — лагідною.
Велика роль у житті Павла належить його першій вчительці, Серафимі Морачевській, яка помітила його таланти й допомогла йому вступити до архієрейського хору, що дозволило йому здобути освіту в духовному училищі.
Мистецькі таланти
В училищі Тичина відзначався успіхами у співі, малюванні та літературі Та він не розумів, чому навчання велося незнайомою мовою, а не рідною українською.
Його талант до малювання відкрився завдяки місцевому священнику. Він подарував йому кольорові олівці після того, як хлопчик намалював на побіленій стіні.
Натхнення
Павло Тичина захоплювався творчістю індійського поета Рабіндраната Тагора. І навіть присвятив йому вірш «До кого говорить?» у 1925 році.
Природа була головним натхненням для Тичини. І він завжди ставився з трепетом до живих істот.
Любов до природи була такою сильною, що отриману в подарунок рушницю він ніколи не використав.
Друзі та оточення
Тичина був знайомий з багатьма відомими людьми, зокрема з поетом і диригентом Григорієм Верьовкою, з яким він дружив усе життя. Також він мав дружні стосунки з художниками Василем Касіяном та Олексою Шовкуненком.
У 1921-1923 роках Павло разом з Верьовкою очолювали самодіяльний хор, де познайомилися з молодим Анатолієм Павлюком.
Згодом він зберігав особистий архів Тичини під час окупації Києва.
Музичні таланти
Павло мав чудовий голос і грав на шести музичних інструментах. Зокрема на гобої та кларнеті. Він познайомився з композитором Миколою Леонтовичем у 1920 році.
Особисте життя
Дружиною Тичини була Лідія Папарук, з якою він пережив багато труднощів і випробувань. Вона захоплювалася його грою на музичних інструментах.
Тиск радянської влади
Тичина не хотів вступати до компартії, але був змушений подати заяву. Він був міністром освіти, працював над розвитком шкільної системи в повоєнні роки. Тичина також активно сприяв відкриттю Музею Тараса Шевченка.
Бувши міністром освіти, Тичина обстоював не тільки розбудову шкіл з українською мовою навчання, а і введення її в усі сфери діяльності.
Фанатична любов Тичини до української стала причиною відставки поета з цієї посади.
Вдруге Тичина добровільно відмовився від посади Голови Верховної Ради України. Він не волів підписати постанову, згідно з якою батьки могли відмовитися від вивчення їхніми дітьми української мови в школах.
Приватна бібліотека
Павло Тичина був відомий своєю скромністю і любов’ю до книг. Він мав одну з найбільших приватних бібліотек в Україні, що налічувала 21 тисячу книг.
Кожну свою книгу він обов’язково позначав підписом, тому що власного книжкового знаку у поета не було.
Знання мов та листування
Він володів приблизно 40 мовами, що дозволяло йому читати літературу в оригіналі. Однією з мов, яку він знав досконало, була вірменська. Поет вивчав її з носіями – вірменськими торговцями Харкова.
Для роботи з іншими мовами Тичина використовував словник, не зупиняючись перед труднощами у пошуку нових знань.
У молоді роки Павло Тичина переписувався зі всесвітньовідомим норвезьким письменником, нобелівським лауреатом Кнутом Гамсуном. До речі, Тичину також двічі номінували на Нобелівську премію.
В пам’яті друзів
Він був уважним і добрим до людей, часто допомагав молодим талантам і викладачам. Його дружина Ліда та теща Катерина Кузьмівна Папарук-Тичина відігравали важливу роль у його житті та підтримували його творчість.
Тичина був дуже відповідальним і добрим до своїх колег і підлеглих. Він завжди залишався вірним своїм принципам до кінця життя.
Джерело: ШоТам