Та поділився тим, як почувався, як студент, в економічно розвиненій Німеччині
Німеччина очікувала більшого напливу українських студентів після повномасштабного вторгнення, – йдеться у матеріалі видання Свідомі.
Зі 100 тисяч прогнозованих до німецьких ЗВО вступила третина. Окрім того, лише близько десяти тисяч студентів мали українське громадянство, решта — іноземці, які здобували в Україні освіту.
Станом на 2024 рік у Німеччині навчаються 9 069 українських студентів, включно з тими, що вступили до 24 лютого 2022 року.
Німецькі фахівці визначили дві основні причини такої невеликої, відносно їхніх очікувань, кількості абітурієнтів.
- Перша — чоловіки старші за 18 років мають обмеження у перетині кордону від початку повномасштабного вторгнення.
- Друга — деякі українці, фізично перебуваючи в Німеччині, продовжують онлайн-навчання в українських вищих навчальних закладах.
Ще однією вагомою причиною є мовний бар’єр. Німецька мова не є легкою для швидкого вивчення на тому рівні, який вимагає навчання в університеті.
Так у федерації Баден-Вюртемберзі п’ята частина громадян України обрала здобувати фах у музичній сфері, яка не вимагає досконалого володіння німецькою.
Олексій Фисюк також вирішив не вступати до німецького університету. Попри те, що він вивчав німецьку мову поглиблено і з першого класу, юнак розумів, що для вступу та якісного навчання цього не вистачить. Тож Олесь вирішив пройти Ausbildung.
Якщо шукати паралелі між українськими закладами навчання та німецькими, Ausbildung — це приватний політехнічний коледж. Навчання у спеціалізованій «школі» (Schulische Ausbildung) або на підприємстві триватиме до трьох з половиною років. На фірмі студентам, які фактично стають їхніми працівниками, виплачують зарплату.
Тобто 70% предметів стосуються фаху, 30% — для загального розвитку. Чотири тижні я на фірмі — практика, два тижні теорії. І був раз на два місяці тиждень, який називався IHK. Це був як обов’язковий тип навчання не за твоєю спеціальністю, — пояснює Олесь Фисюк.
Навчання проходить за 20-бальною системою. Бали можна отримати за співпрацю з іншими, швидкість виконання завдання тощо. Зароблені бали не потрапляють до атестата, а слугують рекомендаціями для роботодавця.
Для українських вступників у Німеччині діє своєрідна «програма лояльності». Вони можуть отримати посвідку на проживання (Aufenthaltstitel), яка дозволяє мати той же пріоритет, що й німці при вступі.
Це не було як коледж, це не було як університет. У мене були привілеї учня школи. І там була величезна школа з багатьма класами, і навіть на цю школу, на чотири тисячі дітей (ну як дітей, там у мене однокласник був 36 років), я єдиний був з України, — ділиться Олесь.
В Олексія практично не було проблем із розумінням мови викладачів та учнів-колег, попри акцент сходу Німеччини. Проте спільної мови знайти з більшістю не вдалося.
У регіоні досі відчувається вплив Радянського Союзу, який панував у цій частині федерації. За словами Олексія, багато місцевих знає російську, споживає російський контент та є лояльними до РФ.
Оскільки в групі, окрім Олексія, всі були місцевими, ставлення до нього, за його словами, було не дуже приязним. Це виявлялося і у завданнях, якими наділяли його під час практики. Якщо учні-німці робили базові речі місяць-півтора, то Олексію не давали важчого завдання впродовж року.
Найчастіше доручали виконувати роботу прибиральника, або ж доручали перенести в одного приміщення в інше якісь речі.
Юнаку було некомфортно перебувати в такому оточенні, тож він вирішив довчитися й повернутися до України, де потребуватимуть його як інженера-електрика.
Та після декількох невдалих спроб хлопець вирішив не марнувати час та повертатися до України.
Зараз Олексій вступає на перший курс.
Ситуація з кількістю українських студентів у німецьких вищих навчальних закладах може змінитися, коли діти, які навчаються у німецьких школах, закінчать навчання.
Для них освіта у ЗВО Німеччини буде безкоштовною. За даними наукових досліджень Німецького центру вищої освіти, 45% іноземних студентів залишаються в країні після здобуття вищої освіти.