Нд. Лис 24th, 2024

А також про рівень освіти та культури в цій країні

В ефірі телеканалу «Відкритий», що у Дніпрі мама Наталія та донька Софія Дейнеги розповіли про своє життя у Франції.

В цій країні вони опинилися випадково, – розповіла Наталія Дейнега, – евакуюючись потягом з Дніпра у березні 2022 року, спочатку приїхали до Польщі, а потім вирушили у Францію – на пропозицію незнайомих людей.

Наталія розповіла, що, втікаючи від війни, українкам зустрічалися дуже добрі люди, тож вони вдячні французам, їхній чарівній країні за надану допомогу.

Менше з тим, вона значно послабилася, бо багато хто у Франції дивується, що війна досі триває і навіть питають:

Чому ви ще тут?

Наталія Дейнега

Окремо вимушені переселенки, які ненадовго приїхали до Дніпра, розповіли про систему освіти у Франції.

Набагато слабше, ніж в Україні

Софія Дейнега нині вчиться у 9 класі української школи, розповідає, що у Франції їй довелося вчити те, що в Україні вона вивчала рік-два тому.

Дівчина не вважає, що це надто погано:

Нам (в українській школі) дають багато чого зайвого і непотрібного, такого, що не знадобиться у житті.

Попри це, Софія паралельно вчиться у двох школах – французькій та українській. Адже відвідування школи у країні, що дала родині прихисток, є обов’язковим незалежно від статків та статусу.

Більше того, школа, саме школа, а не садок, – підкреслила українка, – обов’язкова у Франції з 3 років.

Софія Дейнега розповідає про 55-хвилинні уроки у французькій школі

Наталія Дейнега відзначила, що все, що пов’язане з медициною, документами, офіційним спілкуванням у держорганах в Україні на значно вищому рівні.

Раніше ми думали «Вау Франція»…

Вимушені переселенки відзначають, що раніше вважали, що у Франції живуть дуже багато інтелігентів. Тепер знають, що тут багато туристів, переселенців, така собі «каша» – тож в Україні краще:

Вони, коли дивляться на нашу Дію, просто дивуються… В них ще досі купи паперу.

Детальніше розповідь українок можна подивитися у відео Відкритого:

 

Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.