«Хай здригнеться Москва» (АК)
Фактично, іншого виходу в нас і немає. Якщо не наситити лінію оборони відданими людьми, Путін нас доб’є. Якщо не дати нашим воїнам перепочити, вони не встоять.
Ворог є сильним і не зупиниться, доки не побачить в нас готовності стояти до кінця.
Для цього Нація має знову почути той «Камертон Перемоги», який вів нас усіх на початку війни.
Коли не було поміж тут нас «ні елліна, ні іудея».
Коли всі ми були як один, а разом з тим із нами був Бог. І ми – перемагали.
“Камертон Перемоги”
Влада знову має показати людям приклад.
Приклад готовності зробити все, аби припинити в Україні: розбрат, зневіру, злопомсту, цькування та приниження людей за мовними, релігійними чи політичними ознаками.
Всі, хто є в Україні, не зраджують її і не тікають є – українцями.
Тим паче – Гордістю Нації є всі, хто готові за Україну – битися: незалежно від того якою мовою вони говорять, чи до якої Церкви вони ходять.
У цій битві всі вони – Золото Нації.
Війна вахтовим методом або «Grand Reserve»
Далі, умовно кажучи, ми всі маємо піти на фронт.
Маємо призвичаїтися жити з Війною і вести її – без відриву від виробництва та трудової діяльності за основним місцем роботи.
Чому це важливо? Перед нами стоїть триєдина задача:
- Треба підсилити людьми – військо. Як мінімум, рекрутуючи щорічно 250-350 тисяч чоловік.
- Треба забезпечити всю іншу економіку та ВПК – кваліфікованими працівниками, значна частина яких мають бути – чоловіки. Чоловіки, які зараз масово переховуються і не працюють, чи отримують бронь, чи ще щось інше, аби уникнути безповоротного (як вони вважають) призову через ТЦК
- Треба змінити саму психологічну ситуацію в Україні, коли у нас є наче дві України: одна героїчно воює та допомагає фронту, а інша жирує по кабаках та вилежується як свиня в помиях на ліжках із мільйонами доларів.
Війна Вахтовим Методом дозволяє зняти ці протиріччя, привнісши в наше суспільство одночасно дух Солідаризму та Республіки.
Республіки, як спільної справи та спільної дії. Республіки, де немає ні елліна, ні іудея, ні прокурорського, ні судді, ні депутата, ні державного службовця.
Де кожен громадянин чоловічої статі та відповідного віку має по два-три місяці на рік – із перервами – провести на передовій.
Одночасно, проводячи більшість часу все ж за основним місцем роботи, збираючи активно все необхідне для свого бойового підрозділу.
Знаючи наперед, що через три-чотири місяці доведеться знову на кілька тижнів – прибути на передову до свої бойових товаришів і побратимів, аби підставити їм плече, аби дати бодай якійсь частині з них – передихнути.
Добровільний «GR»
«Grand Reserve», за своєю ідеєю, принаймні, на початковому етапі передбачає – добровільність та орієнтацію на людей, які в принципі мають певну «відмазку» від війська.
Це можуть бути і чиновники, і студенти, і пенсіонери силових структур і молодь до 25 років.
Загалом – широкий спектр людей, які мають право не служити, але готові пройти триетапну підготовку упродовж 6-ти місяців (переважно за місцем проживання і без відриву від роботи та цивільного життя) аби вже після цього, почати виїжджати періодично спочатку в район бойових дій, а з часом і на передову.
Кожний такий виїзд з усіма відповідними виплатами та тривалістю перебування у зоні бойових дій від 21 до 45 днів.
З часом може виявитися, що бажаючих – відчути себе в ратній справі та допомогти ЗСУ – є не так вже й мало, але на початку…
ДОБРОВІЛЬНО-ПРИМУСОВИЙ ПРИНЦИП
На початку, аби задати імпульс всій справі, необхідно застосувати і певні елементи – примусу.
Наприклад всі прокурорські працівники чоловічої статі та призовного віку – так само як відповідні працівники судів та усіх державних структур (включно з міністерствами, апаратами ОП та ВРУ тощо) всі мають – добровільно, але за чіткою «порадою» керівництва – «самостійно» зголситися і вступити в «Grand Reserve»
Після цього вони почнуть двічі на тиждень у вечірній час та щосуботи упродовж дня – проходити різні елементи Базової військової підготовки (БВП).
Така підготовка має передбачати періодичні двотижневі виїзди на полігони – для закріплення пройденого матеріалу та для того, щоб резервісти краще усвідомили: що їм треба ще довчити, які фізичні кондиції підтягнути та яку амуніцію – докупити.
Кожен державний службовець має знати, що без добровільного запису в «Grand Reserve» та проходження відповідної БВП, ніяке продовження роботи для нього в Прокуратурі, Судах чи Офісі Президента є надалі – неможливим.
Чоловіки на відповідних посадах – без проходження такої БВП – мають втрачати статус та бронь Державного службовця.
Більше того
Будь-яке підвищення на керівні посади та просування далі на державній службі – без проведення хоча би трьох місяців на лінії фронту – надалі має бути Неможливим.
ТИМ ЧАСОМ
Всі, хто вступають в «Grand Reserve» отримують з самого початку можливість і право носити емблему «GR» на відповідних елементах однострою, демонструючи всьому світові свою приналежність до Сил Оборони України.
Це дуже швидко почне змінювати настрої у суспільстві.
Раптом ми побачимо чоловіків за 60 та навіть з певними «інвалідностями», які також виявлять бажання проводити періодично по 3-6 тижнів на передовій.
Очевидно, що ці люди повинні будуть показати мінімально-допустимі фізичні кондиції, аби бути в змозі виконувати хоч якісь найпростіші функції на передовій.
Наступними, найпевніше, будуть юнаки від 18-ти до 25 -ти років, яких вабить військо, але які не готові йти через це на конфлікти з батьками, але…
3-6 тижнів на передовій, це може бути те, на що вони будуть готові піти, хоча би заради духу пригод та бойового братерства.
Зрештою, коли «Grand Reserve» сягне позначки 1 000 000 (один мільйон) активних членів, які проходять БВП та періодично вже виїжджають на передову, то…
Держава може оголосити, що всі ті, хто ховається від війська та ТЦК можуть – легалізуватися через «Grand Reserve».
При цьому таким людям доведеться, вочевидь, все ж сплатити певний формальний штраф, але головне, що вони долучившись до БВП та вступивши в «Grand Reserve», автоматично отримають можливість – офіційно працевлаштуватися, почати нормально жити та перестати ховатися від ТЦК
Одночасно, вже на цьому ж етапі, відповідні гарантії – не призову через ТЦК – можуть бути видані всім українцям призовного віку, які перебувають за кордоном, якщо вони погодяться вернутися до України та легалізуватися тут через «Grand Reserve».
ТРОХИ МАТЕМАТИКИ
Якщо б нам вдалося долучити членства в «Grand Reserve» 600 000 чоловік, це б означало, що через певний час на Передову щомісячно почало б виїжджати по 100 000 чоловік для проходження там служби упродовж 21-42 днів.
Очевидно, що це переважно були б воїни не найвищого ґатунку, але вже через кілька ротацій вони б набули певних кондицій, які б значно підвищили їх боєздатність.
При цьому, загальне число членів «Grand Reserve», уже мало б вирости до 1 200 000 чоловік, що означало б уже щомісячну появу на фронті (в різних бойових частинах) 200 000 свіжих бійців.
При виході на 2 000 000 Сили оборони почали б отримувати вже 300-400 тисяч вояків щомісячно, які б потім поверталися додому, але на місце яких приходили б нові 300-400 тисяч.
Зрештою, при виході на 3-5 мільйонів, ми б отримали ситуацію, коли все військо – на рівні як мінімум піхоти, могло б почати воювати Вахтовим методом.
Єдине, що при цьому 30-45% на передовій завжди мали б складати воїни з максимально великим бойовим досвідом, аби гарантувати сталість бойових традицій, передачі досвіду та загального бойового духу в кожному підрозділі.
ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ
Як ми розуміємо «Grand Reserve» це не демобілізація для всіх нині воюючих, але це великий шанс для них на цілком можливу демобілізацію.
Як мінімум, при виході на 2-3 мільйони членів «Grand Reserve» такі досвідчені вояки зможуть не тільки самі почати виїжджати в тил на періоди від 2 до 6 місяців – для відпочинку та відновлення, але й просто переходити в «Grand Reserve» чи взагалі звільнятися з військової служби.
Чи реально набрати в 2-3 мільйони в «Grand Reserve»?
Якщо почати з Судів та Прокуроських, з державних службовців ОП та центральних органів влади, то цілком реально. Особливо, якщо далі підуть правоохоронці, ДБР, СБУ, державні службовці місцевих органів влади тощо
Єдина реальна проблема – як забезпечити всім таким людям поетапне, але повноцінне навчання та проходження БВП такого рівня, яке робило б їх максимально готовими до проходження військової служби хай навіть упродовж 3-6 тижнів – раз чи двічі на рік.
Тут відповідь мали б дати військові і очевидно, що весь цей процес варто б було віддати експертам, які проводять рекрутинг та підготовку у таких легендарних підрозділах як «АЗОВ» чи «ТРЕТЯ ШТУРМОВА»
Масштабування кращого позитовного досвіду через повсюдне створення Центрів підготовки для масового і належного проходження всім чоловічим населенням БВП має, теоретично, вирішити це питання.
*АК — авторська колонка