Про рівень життя «як в Україні» не йдеться
Я виїхала 24 лютого 2022 року вночі, кінцевою метою було потрапити в Німеччину, Білефельд – там розташований хед-офіс моєї компанії, й вони одразу після новин про повномасштабне вторгнення сказали, щоб ті, хто має змогу, їхали туди, а вони підтримають за можливості, – розповіла для Бізнес.Цензор Поліна з Києва.
Для неї небагато що змінилося в плані забезпечення себе й роботи. Адже Поліна залишилася працювати в тій самій компанії, що і в Києві.
– На початку нам винайняли готель – там я жила перші пів року. Потім допомогли шукати житло, виступаючи за потреби ґарантом: якщо з нами щось станеться, компанія ґарантує своєчасні виплати.
Знаю, що деяким колегам також допомагали із заставою, тому що, якщо вона, наприклад, 1,5 тис. євро одноразово, то може бути важко цю суму заплатити разом із орендою.
Потім ці гроші поступово повертались компанії, – пояснює Поліна.
Фото із розповіді Поліни
Економія на всьому
Попри наявну роботу у Німеччині у питанні фінансового забезпечення Поліна відчула деякі труднощі, з якими не стикалася в Києві.
За її словами, їй довелося економити на тому, що здавалося звичним удома.
- Якщо я раніше легко могла замовити собі готову їжу на весь день, то зараз це стане мені в 50 євро й навіть не буде дуже смачно.
- Кіно коштує від 11 євро за квиток.
- Персональне тренування в спортзалі – 30 євро ЗА ПІВ ГОДИНИ.
- Таксі – від 10 євро мінімум.
- Дуже дорогі квитки на Дойчебан (німецька залізниця, – ред.), адже я не стою на виплатах і мені 28 років, тому потрапляю в категорію людей, для яких найвищі ціни в Дойчебані. Наприклад, з’їздити на день в Берлін, де велике українське ком’юніті, – це 60-220 євро, зважаючи на те, коли купувати, – порівнює Поліна.
Через те, що вона винаймає маленьку квартиру, вдається жити в певному балансі, але про відновлення того рівня, до якого вона звикла в Україні, мова не йде.