Його зараз поширює багато знакових постатей
Катерина Петренко – військова і мама, яка десь рівно рік тому втратила на війні чоловіка.
Як виглядає, це була людина – надзвичайна:
Олег Гринішак «Бабай», «Гуцул», 21 рік, протитанкіст 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Юний контрактник, націоналіст, віруючий в Бога, з тих патріотів, для яких «генетичний код» та «вільна Україна» – не пусті слова, а дія…
Олега не стало, а Катерина днями зробила ось такий допис:
Катерина Петренко
Багато сильних і ефективних для України людей зараз почало ламатися і зневірюватися.
Мовляв, подивись, проти скількох країн ми воюємо, ми пройобуємо, все гіршає, і ми не можемо нічого змінити на краще.
Я в таких випадках керуюсь наступним принципом: роби, що можеш і мусиш і будь що буде.
Від мене не залежить, чи втримаємо ми Покровськ, наприклад, але від мене залежить, чи подорослішавши, син побачить документальний ролик про свого загиблого татка.
Ось і все. Фокус на своєму колі завдань дуже допомагає не впасти в зневіру. І звісно підтримка найближчих, рідних по духу людей. Зробити щось гідне, пронести пам’ять і зігріти словом та дією своїх.
Думайте про своє коло задач, не витрачаючи душевні сили на те, що вам не під силу змінити. Бо від того ми стаємо тільки слабшими. А, отже, вони перемогли? Не дайте їм зламати ваш дух. Особливо коли не кращає.
Те, що ви робите, це вже багато.
Ви молодці.
Робіть далі свою маленьку справу ради майбутнього України. Навіть ніби маленький вклад – це вже суттєво. Але не зупиняйтеся.
Робіть трошки більше, ніж вчора. Робіть краще і відданіше, ніж вчора. І тоді ви вже трошки перемогли.
І тоді в нас всіх збільшуються шанси на перемогу