В СРСР святкування у всіх було досить однотипним
Гори майонезних салатів
Доступність звичайних харчових продуктів у Союзі була досить обмеженою, тому на будь-яке свято старались влаштувати таке застілля, щоби можна було хоча би добряче наїстись. Гроші на новорічні страви відкладали ледь не весь рік, продукти починали діставати по знайомих ще в листопаді, а страви готували в промислових масштабах.
Звідси навіть з’явився мем про цілий таз салату олів’є. Радянські господині справді нарізали страви, які вважались святковими, у тази.
На стіл виставляли все, що вдавалось роздобути на чорному ринку, чи відстоявши величезну чергу – мандарини, які здавались страшною екзотикою, бутерброди з дефіцитними шпротами, шампанське, коньяк, м’ясні страви.
Свіжі овочі були справжнім дивом. Звісно, у новорічну ніч всі масово переїдали. При цьому частину страв спожити не встигали і вони псувались.
Непомірне споживання алкоголю
Як продовження цієї звички йшло безконтрольне споживання алкоголю за новорічним столом. Оскільки на свято старались дістати те, що можна було хоча би з натяжкою назвати якісними напоями, випивали гості, як востаннє у житті.
І через пізній час святкування нерідко п’яними засинали просто за столом. Звідси пішов ще один радянський мем – спати обличчям в салаті.
Весь найкращий одяг одразу
У радянської людини було не так багато приводів святково вбратись. Тому Новий рік сприймали, як нагоду вигуляти весь свій найкращий одяг. Для свята діставали з шафи ошатні сукні, костюми з блискучих тканин та незручні лаковані туфлі, вішали на себе побільше прикрас. В результаті у тісній кімнаті типової хрущовки все це мало досить дивний вигляд.
Одна і та ж програма розваг
Зараз нові різдвяні фільми, серіали та шоу виходять щороку, і глядач може обирати – подивитись йому щось із новинок, переглянути давно улюблене кіно чи взагалі не вмикати телевізор.
Тоді як в СРСР до свята усім громадянам пропонували один і той же «Блакитний вогник». З часом до нього додалась двосерійна комедія «Іронія долі», першу частину якої показували 31 грудня ввечері, а другу – одразу після настання 1 січня.
Колективні святкування
Окрім домашніх посиденьок у новорічну ніч, святковий сезон в СРСР супроводжували так звані «ялинки» – масові заходи у навчальних закладах та підприємствах. Участь у них була добровільно-примусовою. Плюсом було те, що під час заходу можна було отримати солодкий подарунок, мінусом – необхідність змагатись за нього у крінжових конкурсах.
Джерело