Стосунки між людьми, які живуть разом, бувають різні. Деякі сім’ї виглядають цілком благополучно: матеріально забезпечені, мають житло, діти доглянуті і навчаються. Ніхто не знає, що іноді криється за зовнішнім благополуччям та які насправді стосунки між членами родини. Що робити, коли чоловік постійно принижує дружину, лається чи й руку на неї підіймає, та ще при дітях? Або дорослий син так поводиться по відношенню до літніх батьків, і гроші у них постійно вимагає? Люди, які потерпають від сімейного чи іншого насильства, не завжди звертаються за допомогою, воліючи «не виносити сміття з хати». Наслідки такого довготерпіння можуть бути поганими
«У нашій практиці був випадок, коли мешканка Костопільської громади з трьома дітьми, яка систематично терпіла насильство від чоловіка, одержала у нас направлення й поїхала з дітьми у Рівне до кризового центру, адресу якого не розголошуємо для збереження конфіденційності. Зазвичай потенційні клієнти кризового центру – це жінки з дітьми. Там вони можуть перебувати до півроку. Це безкоштовне житло з усіма зручностями, де надають допомогу фахівці з соціальної роботи, юристи та психологи, при потребі допомагають влаштувати дітей на навчання. Потерпілі від домашнього насильства отримують комплекс послуг з підвищення самооцінки та знань про свій захист. Вони мають час на роздуми, чи жити далі разом, при потребі одержують фахову консультацію. У нашому випадку жінка є власницею будинку, в якому вони жили сім’єю. За час перебування у кризовому центрі вона кілька разів їздила додому і врешті повернулася з дітьми до чоловіка. Відбулося примирення, подружжя не розлучилося, не ділило майно, та й скарг на стосунки більше не було. Ми працюємо з сім’єю далі, щоб переконатися, що ні дружина, ні діти більше не потерпають. Хтозна, що саме вплинуло на стосунки у цій сім’ї, але вони поліпшилися. Особливо гостро стоїть питання роботи з сімʼями, де діти стають свідками домашнього насильства», – розповіла заступник директора комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Костопільської міської ради Олена Гаврилюк.
Іноді жінки, котрі систематично зазнають насильства в сім’ї, спочатку погоджуються їхати у кризовий центр, а потім відмовляються – через роботу, домашнє господарство, або їм важливо, що люди скажуть. Минулого місяця, приміром, жінка, погодившись їхати в кризовий центр, в останній момент відмовилася.
«Такі у цій сімʼї стосунки, періодично сваряться і миряться. Є поняття співзалежності – вони так будують свої відносини і не хочуть їх розірвати. Пріоритетом підтримки є діти, їхнє життя та здоровʼя. Але, на жаль, вони потім власні сім’ї будують за такою ж моделлю, від чого страждають вже їхні діти», – розповіла також Олена Гаврилюк.
Нерідко трапляється, коли через відсутність постійного заробітку та вживання алкоголю дорослими дітьми жертвами насильства стають батьки. Так, до лікарні потрапив літній чоловік через побої сина. Він не хоче повертатися додому й відмовляється жити з сином, бо побитий не вперше. Колись сусіди дуже гарно відгукувалися про цю сім’ю. Тепер один син служить в ЗСУ, інший має судимість. За наслідками цього конфлікту також відкрито кримінальне провадження.
«Поки суд визначатиме вину кривдника та призначатиме покарання, плануємо влаштування цього чоловіка. Можливо, він одержуватиме паліативну допомогу в іншій лікарні, з якою ми співпрацюємо, принаймні, потерпілий погоджується. Там хороші умови, кілька місяців зможе перебувати. Сподіваємося, що потерпілий батько пізніше зможе повернутися додому, можливо, оформимо йому догляд вдома», – каже Олена Гаврилюк.
Статистика свідчить, що у 90% випадків вчинення насильства відбувається у сім’ях на грунті вживання алкоголю. Якщо перші пів року від початку повномасштабного вторгнення таких скарг не було взагалі, то потім кількість заяв різко збільшилася. Реєстрували по шість повідомлень на тиждень, а іноді й по два на день. Були підтверджені скарги навіть від дітей-підлітків внутрішньо переміщених осіб на дії батьків.
На жаль, тепер зростає кількість скарг на вчинення насильства від членів сімей військовослужбовців – демобілізованих, котрі перебувають на реабілітації чи у відпустці. Більшість скарг – на фізичне чи психологічне насильство на тлі вживання алкоголю.
З січня 2024 року Центр надання соціальних послуг усього одержав 76 звернень, у тому числі повторних, усі факти підтверджені. Якщо ситуація потребує втручання, на місце виїздить мобільна бригада соціально-психологічної допомоги. Рішення про її утворення у Костопільській громаді було прийняте 23 лютого 2022 року.
«Виїзд на місце має відбутися протягом доби з моменту звернення. Якщо це віддалене село й автомобіля наразі немає, староста та офіцер громади допомагають. Ми завжди намагаємося виїздити з працівником поліції, оскільки особа, на яку поскаржилися, може були під дією алкоголю чи наркотиків й поводитися агресивно. Намагаємося до потерпілих додзвонитися. Якщо вони на місці, заходимо в будинок. Проводимо розмову і з потерпілою особою, і з кривдником, завжди – з обома сторонами конфлікту. Кривдник часто агресивний та не йде на контакт. У такому разі поліція може винести терміновий припис, наприклад, не наближатися до потерпілої протягом 72 годин. Інше питання – забезпечення цього припису, тобто контроль виконання, аби після від’їзду бригади розлючений кривдник не повернувся і насилля не повторилось. Хочу зазначити, що у кожній критичній ситуації ми зобов’язані дбати про безпеку наших працівників, аби не піддавати їх ризику стати жертвами агресивної поведінки», – повідомила Олега Гаврилюк.
Найчастіше Центр соціальних послуг одержує інформацію про можливе вчинення насильства від відділу соцзахисту або від поліції. На різних вуличних акціях в Костополі людям роздають листівки «Стоп насильству», де описано, як діяти у таких випадках. Траплялося, що потерпілі завдяки цій листівці вчасно знайшли необхідні контактні дані. Бувало, що підлітки телефонували особисто до працівниць центру й скаржилися, що батьки конфліктують і що вони бояться наслідків. Бували підтверджені випадки фізичного насильства щодо дітей, але зазвичай на них тиснуть психологічно.
У Костопільській громаді було два випадки, коли суд розглянув кримінальні справи про вчинення сімейного насильства та, окрім покарання, призначив кривднику пройти обов’язкову корекційну програму. У нашій громаді така програма є. Кривдник має пройти зі спеціалістом центру відповідну кількість годин для подолання агресії, для нього можуть бути застосовані індивідуальні заходи або повний комплекс. Це глибинна психотерапевтична робота. Щоб її реалізувати, фахівці Центру надання соцпослуг проходять спеціальне навчання. А поки що тут проводять психологічну роботу лише з постраждалими від насильства.
У нашій громаді також є потреба у функціонуванні кризової кімнати, де потерпілі зможуть перебувати кілька днів. Іноді виникає нагальна потреба на деякий час поселити потерпілу особу окремо. З нею працюватимуть фахівці, загроза життю чи здоров’ю за цей час буде знята.
Якщо ви чи ваші близькі зіткнулися з насильством, зверніться за допомогою. Термінову підтримку надають: поліція (тел.102); урядова гаряча лінія цілодобово та безкоштовно – за тел. 1547; Національна гаряча лінія, цілодобово та анонімно, тел.0800 500 335. У комунальну установу «Центр надання соціальних послуг» можна телефонувати в робочий час за тел.: 097 3076090, 096 9394045.