Рівень стресу підлітків перед початком осені зростає по всьому світу. Батьки мають про це знати 

Перед початком нового навчального року дедалі більше батьків стикаються з тривожною проблемою: дитина не хоче йти до школи. І мова не завжди про небажання вчитися чи лінь. Часто за цим ховається шкільна тривожність – стан, коли страх і хвилювання настільки сильні, що школяр відмовляється відвідувати уроки.

 Що кажуть дослідження

За даними опитувань у США, майже третина батьків зізналися: їхні діти пропускали школу через страх або сильну тривогу.

  • 42% дітей скаржилися на фізичне погіршення самопочуття (болі в животі, головний біль, нудоту).

  • 20% казали, що настільки виснажені, що не мають сил піти на уроки.

Експерти пояснюють: у більшості випадків це не ознаки хвороби, а прояви емоційних труднощів.

 Вік і причини тривожності

Найчастіше шкільна тривожність з’являється у дітей 10–13 років, особливо під час зміни навчального закладу.
Серед причин:

  • булінг та конфлікти з однолітками;

  • страх виступати перед класом;

  • труднощі з навчанням, які залишаються непоміченими;

  • постійний стрес від перевантаження домашніми завданнями.

 Як можуть допомогти батьки

Психологи радять:

  • розмовляйте з дитиною відверто, щоб зрозуміти, що саме її лякає;

  • не підтримуйте уникання – дозволяючи “пропустити день”, можна ненавмисно поглибити проблему;

  • будьте уважними до сигналів – якщо дитина часто скаржиться на втому чи погане самопочуття перед школою, це може бути проявом тривожності, а не хвороби.

 Коли варто звернутися до спеціаліста

Якщо дитина кілька днів поспіль відмовляється виходити з дому або проявляє сильну паніку перед школою, слід звернутися до психолога.
Ефективним методом вважається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – вона допомагає поступово знижувати рівень тривоги та повертати дитині впевненість.

Шкільна тривожність – це не примха і не “небажання вчитися”. Це сигнал, що дитині складно справлятися з емоційним навантаженням. Завдання батьків – вчасно побачити проблему, підтримати дитину і, за потреби, звернутися по допомогу до спеціаліста.



Джерело