Вивчаючи польські, німецькі, радянські архівні документи минулого сторіччя про історичну спадщину Костополя, кілька разів наштовхувався на делікатну тему місцевого борделю. Оскільки до цього часу жодного матеріалу ні місцева преса, ні краєзнавці не надавали, вирішив все ж коротко розкрити цю маловідому сторінку історії.
У 30-х роках минулого сторіччя на одній з центральних вулиць міста Костопіль за короткий термін було побудовано триповерхову сучасну будівлю, у якій розташувались готель, ресторан та будинок розпусти. Такий задум було здійснено з дозволу польської влади, адже промислове містечко стрімко розвивалося. Відтак, для маси людей, які постійно прибували до міста у коротких та тривалих справах, інфраструктура для розваг була майже відсутня. У той час, не вистачало навіть пристойних закладів харчування (працювали лише харчівні для робітників та селян).
Новозбудований готельно-розважальний комплекс отримав гордовиту назву «Європа». Власницею та одночасно управительницею закладу була полька Кароліна Боболі.
На першому поверсі «Європи» було розташовано зал, де гості мали змогу скуштувати різноманітних страв та потанцювати під супровід невеличкого але професійного оркестру. На другому – розмістились готельні номери, доволі охайні і на той час добре вмебльовані. Для інтер’єру номерів, власниця навіть закупила чисельну кількість картин відомих, на той час, польських художників. На третьому поверсі знаходились кімнати для зустрічі чоловіків з жінками, бажаючих скористатися тимчасовим коханням «за гроші».
Дівчата, які надавали делікатні послуги були не лише з Костополя але й з навколишніх сіл, адже заробіток повії за тиждень становив більше, ніж річний заробіток цілої сільської родини.
Новий готельно-розважальний комплекс у Костополі швидкими темпами набув шаленої популярності на теренах цілої Волині. Причин надзвичайного попиту було декілька. Зокрема, високопрофесійні кухарі ресторану, який спеціалізувався на стравах з дичини. Єврейський оркестр, який міг зіграти мелодії під замовлення на будь-який смак. Сучасний та розкішний інтер’єр. Проте, основною родзинкою закладу були саме дівчата, які перед влаштуванням на роботу проходили кількаступеневий, ретельний відбір. До речі, вік дівчат, які могли надавати послуги у готелі «Європа» був чітко обмежений – не старше 25 років.
У період німецької окупації (1941-1944 рр.) готельний комплекс продовжував працювати але під іншою назвою – «Вікторія». Німецька влада одразу замінила обслуговуючий персонал, який повністю почав складатися з українців. Лише дівчата «з третього поверху» могли мати будь-яку національність, окрім єврейської. Для музикантів, окупаційна влада зробила виключення – вони залишились і продовжували працювати в ресторані протягом трьох років. За кілька днів перед відступом німців, музиканти були розстріляними останніми з єврейської громади Костополя.
Після встановлення в місті радянської влади, готель-ресторан було переобладнано під малосімейний гуртожиток, а згодом багатоквартирний будинок, що існує й донині. Третій поверх районними керівниками було вирішено знести як такий, що не відповідав моральним принципам будівників комунізму.
Нащадки Кароліни Боболі, які нині проживають у сусідній Білорусії (м. Мінськ) доволі часто відвідували Костопіль. Останній їх візит до своєї колишньої власності відбувся у середині 2000-х років.
Олександр Намозов, історик-дослідник, письменник