Пт. Чер 21st, 2024


Вважалося, що людина освічена, людина з позицією — це російськомовна людина з російським прізвищем

Колаж: Телеграф

Століттями росія не лише нав’язувала українцям свою мову, а й намагалася усіма шляхами знищити українське. Зокрема, русифікувала прізвища. Як це відбувалося, розповідає історик, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України Олександр Алфьоров, інформує «Суспільне».

За його словами, змін внаслідок русифікації зазнавали переважно прізвища українців, які жили на територіях Московського царства та пізніше російської імперії.

Зокрема, багато прізвищ, що походять з XVII століття, здаються московськими, проте насправді мають українське коріння.

Багато зросійщених прізвищ і на територіях Харківської, Сумської, так само Луганської та Донецької областей.

Масовий перепис закінчення українських прізвищ почався під час Другої світової війни. Це робилося з метою продемонструвати вищість російської нації навіть «серед братніх народів».

Особливо це прослідковувалося у 1942-23 роках, коли людей переводили на партійну роботу, підвищували звання або вручали державну нагороду.

 

Подекуди люди самі собі зросійщували прізвища, адже лише так можна було кар’єрно зростати, а російське прізвище відкривало багато дверей.

— Російська мова і загальна русифікація в СРСР були величезною зброєю для формування майбутньої совєцької людини.

 

Від п’ятнадцяти совєцьких республік, від РСФСР до Казахської чи Таджицької, вимагалось, щоб вони пройшли через горнило русифікації.

Зрештою, вважалося, що людина освічена, людина з позицією — це російськомовна людина з російським прізвищем в російськомовному місті.

До цього прагнули, – розповідає історик.

Він наголошує, що русифікація відносно України була результатом стратегії керівництва Кремля. Український народ складав значну частку населення та представляв потужний економічний блок у складі СРСР.

Процес асиміляції українців спричинений, зокрема, глибокими державними та історичними традиціями, пов’язаними зі славнозвісним Києвом, який вважався духовним центром та символом українського національного самовизначення.





Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.