Хоча для українців гречана каша є продуктом першої потреби, в Європі і США її практично не їдять
Колаж: УНІАН
Вважається, що до Київської Русі гречка потрапила з Візантії. Назва «гречка» означає, що це «грецький» продукт.
Спочатку її обробляли лише ченці біля монастирів, а масово почали садити пізніше. До греків гречка потрапила з Китаю, який вважається прабатьківщиною культури. Тут гречка відома вже понад 5 тисяч років і має попит досі.
Щоправда, в Китаї її більше використовують для виготовлення гречаного борошна для відомої локшини «соба».
Полів у Київській Русі було з надлишком, а головна особливість гречки полягає в тому, що ця культура може зростати навіть на неродючих малодренованих землях.
Також ця рослина не виснажує ґрунт, на відміну від тої ж кукурудзи.
Після збирання гречка довго зберігається.
Але виникає запитання: чому в Європі та США гречку практично не їдять?
Причина полягає в тому, що гречка досить невибаглива культура, яка швидко зростає, а тому в Європі та Америці в давнину вона була кормом для худоби. В Португалії, Іспанії, Франції, Бельгії, Німеччині цю рослину називали «арабською» або «язичницькою».
Навіть сьогодні, коли гречку можна придбати на прилавках магазинів в Європі та США, цей продукт місцеві жителі вважають надто гірким.
В Індії її називають «їжею бідних» або «чорним рисом». Тут її не обсмажують, як в Україні, а продають необробленою.
Чому ж українці так люблять гречку?
Після Першої світової війни, голодомору 1930-х років, Другої світової війни та радянського дефіциту гречка залишалася в нашій країні дешевим та доступним продуктом. Її достатньо лише зварити на воді — і вона матиме вже певний смак. Навіть без приправ.