Пт. Кві 19th, 2024

П’ятниця, 26 січня, у Костопільській громаді оголошено днем жалоби.

Про захисника розповіли на сторінці Костопільської міської ради у ФБ.

Він народився на російській території. Але це не завадило стати щирим патріотом України, боротися майже десять років проти російських окупантів. А врешті, віддати за свободу українців власне життя. Без батька залишилося четверо дітей…Старший солдат Касіян Василь Васильович загинув 20 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Роботиного на Запоріжжі.

Василь Касіян народився 25 квітня 1989 року в селі Гончарівка Приморського краю (рф). У дитинстві разом із родиною він переїхав у село Великий Стидин, яке стало його батьківщиною. Василь навчався у місцевій школі. Працював у лісопильному деревообробному цеху.

В 2015 році він добровольцем пішов на фронт, воював у складі 80-ї та 128-ї бригад. Під час служби в Краматорську Василь познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Сім?я проживала там до початку повномасштабного вторгнення. Певний час Василь працював на складі в місті Краматорськ. Щоб захистити свою родину, він разом із дружиною та дітьми повернувся до рідного села на Костопільщині.

«Василь був світлою, доброю та щирою людиною. Він любив допомагати іншим, давав безцінні поради. Василь вмів дарувати радісні й щасливі моменти у будь-який час і це завжди було приємною несподіванкою. Дуже сильно любив гуляти та проводити час зі своїми дітьми, він був чудовим батьком та прекрасним чоловіком», – розповідає дружина загиблого Катерина.

Свідома громадянська позиція не дозволила Василю залишитись осторонь тієї біди, що прийшла до України з боку сусідньої країни-агресора. Спочатку повномасштабного вторгнення старший солдат Василь Касіян виявив бажання захищати країну. Василь служив кулеметником 65-ї окремої механізованої бригади.

«Перебуваючи у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, а, навпаки, намагався підтримувати всіх, переконуючи, що все буде добре. Василь отримав за службу багато поранень та контузій, але продовжував боронити рідну землю. Я дуже просила, щоб він повернувся додому…», – розповідає дружина Катерина.

Немає значення хто і де народився. Має значення те, що загинув мужній воїн за нас з вами, за свою землю, за Україну. У героя залишилась дружина та четверо дітей, найменшій дівчинці всього 1 рік.

За час служби був нагороджений медалями «За військову службу Україні», «Ветеран Війни», «Операція об’єднаних сил» та нагрудним знаком «Кров за Україну».

Схиляємо голову в глибокій скорботі. Вічна і світла пам’ять.

Прощання відбудеться за графіком:

  • 26 січня о 13:30 – в’їзд похоронного кортежу із загиблим Василем Касіяновим в місто Костопіль. Маршрут кортежу: вул.Рівненська – вул.Нова
  • 13:40 – чин похорону у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ.

По завершенню у храмі чину поховання відбудеться піша хода до майдану Т.Г. Шевченка.

Далі похоронний кортеж поїде до села Великий Стидин. Поховають військового на місцевому кладовищі.

Читайте також: «Паваротті» на щиті: на війні загинув соліст Рівненської філармонії Богдан Соломка

Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.